Які асоціації у вас викликає словосполучення «відпочинок на Херсонщині»? Певно, більшість скаже про жарке літо, пекуче сонце, курортні містечка на берегах Чорного й Азовського морів. Тут є відомі Олешківські піски, заповідник «Асканія-Нова», популярна риболовля на Дніпрі та прогулянки численними рукавами у плавнях. А якщо ми вам скажемо, що на Херсонщині є свої гори? Вони народжуються на окраїнах степу та впадають у лиман. І ця локація набуває популярності завдяки кільком ентузіастам.
Це історія про маленьку ініціативу двох друзів, які дуже люблять свою землю, і хочуть, щоби про її красу, прадавню історію та розмаїття культур знав увесь світ, повідомляє Opinion.
Олег Марчук (попереду) та Андрій Голінко. Фото: Іван Антипенко
Олег Марчук й Андрій Голінко живуть у селі Олександрівка Білозерського району, на Херсонщині. Хлопці провели тут дитинство й юність. Із тих часів і товаришують. Обидва пожили у великих містах, завжди вели активний спосіб життя, подорожували і продовжують це робити. Але в один момент вирішили повернутися зі своїми сім’ями на малу батьківщину — не прийняли характеру міського життя.
Олександрівські скелі з висоти. Фото: Олег Марчук
Олег і Андрій знають кожен куточок в околицях Олександрівки й сусідніх сіл: Станіслава, Софіївки, Широкої Балки та інших. Ці села розташовані на берегах Дніпровського лиману, поблизу кордону з Миколаївською областю. Ще кілька десятків років назад це були дуже багаті рибні краї. Рибальством і пов’язаними промислами тут займалися чи не в кожному дворі. Але з часом риби стало в рази менше, а села — бідніші.
Утім, останніми роками високі береги над Олександрівкою і Станіславом почали приваблювати туристів. У народі місцевість прозвали «Херсонські гори». Хтось каже «Станіславські» або «Олександрівські» скелі. Офіційно – це територія Станіславського й Олександрівського ландшафтних заказників, які разом займають площу близько 1 500 гектарів.
У квітні на вершинах скель цвітуть півники. Вони покривають кручі синім і жовтим кольором. Цвітіння триває лише тиждень-два, тому встигнути сюди в цей період – хороша нагода для зйомки соковитих та насичених фото.
Зазвичай, сюди приїжджали за спокійним відпочинком у вигляді туру вихідного дня. Але Олег й Андрій вирішили додати активності та відкрити красиві береги з іншого боку – лиманського. Так народилася ініціатива «Скелька тур» – прогулянки лиманом на байдарках.
Хлопці пішли на певний ризик, хоча й тривалий час продумували свою ідею. Довелося залізти в борги, аби придбати байдарки, весла, жилети та все необхідне спорядження для відпочинку на воді. До речі, самі байдарки – українського виробництва від майстрів зі Стрия та Світловодська.
Байдарки на лимані. Фото: Олег Марчук
За кілька місяців до старту сезону Олег анонсував різноманітні тури околицями з використанням аерозйомки. Красиві пейзажі привернули увагу аудиторії з Фейсбуку. Люди почали запитувати: де це такі красоти та як їх побачити? Крім того, активісти піклуються про екологію: слідкують, щоб туристи не смітили в горах і на лимані, щоб не знищували флору й фауну.
Фото: Олег Марчук
«Колись наш сільський голова сказав, що в Олександрівці туризму нема й бути не може. Мене це дуже зачепило. Ми зробили виклик самим собі та всім, хто в це не вірить, – каже Олег Марчук. – Наші скелі вже досить популярні серед гостей із Херсона й області, але мало хто бачив ці краї з води. Ми пропонуємо таку нагоду. Коли почали ходити лиманом на байдарці, знімати більше фото, відео, поширювати в соцмережах, то навіть деякі місцеві запитували: а де це? А я відповідаю: так це ж у вас».
${gallery:8ee18e62e20142e791a9a9eb9acf366f}
Андрію подобається розповідати про туристичні історії, пригоди місцевих на лимані, проводить історичні екскурси.
Скелі полюбляють парапланеристи. Фото: Іван Антипенко
«Нам не треба вигадувати ніяких легенд, щоби заманювати туристів. Тут насправді багато історичних цікавинок, – каже Андрій Голінко. – Це поселення Ольвійської доби: “Скелька» і “Золотий Ріг”, зимівники запорізьких козаків, які контролювали ці води, Прогноївська паланка, найвищий в Україні Станіслав-Аджигольський маяк, історії рибного промислу, недалеко неймовірна Кінбурнська коса… Ми хочемо показувати це людям».
Фото: Олег Марчук
Хлопці зізнаються, що інтерес людей до такого виду активності перевищив їх сподівання. На старті сезону з’явилися десятки охочих подорожувати на байдарках. Протягом літа в Олександрівці побували гості з Києва, Львова, Одеси, Миколаєва, Пилипця, Херсона, Каховки й навіть українські емігранти з Іспанії.
Юшка з місцевої риби. Фото: Олег Марчук
Такий активний відпочинок дуже сподобався місцевій молоді, адже в селі дуже мало розваг, кажуть активісти. А ця ініціатива дала поштовх школярам більше дізнатися про місце, де вони живуть.
На лимані багато земноводних. Фото: Іван Антипенко
«Ми пропонували різні маршрути: довгі й короткі, із супроводом і без. Ходили з ночівлею, пригощали гостей місцевою юшкою, розповідали про наш край. Але переважно були короткі прогулянки в бік Миколаєва, Станіслава й до плавнів Кізомису – розповідає Олег. – Усе якось гармонійно і просто виходило. Ми набиралися досвіду, вивчали попит і потреби гостей. Все це врахуємо в майбутньому».
«Одне з головних завдань на майбутній сезон – створення кемпінгу», — каже Олег.
Із його слів, українці стали більше подорожувати — зростає саме внутрішній туризм. І хоча лиман, скелі та прогулянки на байдарках – це дещо екстремальний відпочинок. Все ж таки певні зручності гостям необхідно забезпечити. Щоби можна було зупинитися бодай на одну ночівлю, прийняти душ, приготувати їжу тощо. Також хлопці планують збільшувати флот для групових прогулянок.
Екскурсія до Хабловського маяка. Фото: Олег Марчук
«Ми будемо продовжувати, й дуже раді, що інтерес до красивих локацій в на Херсонщині зростає. Будемо співпрацювати зі знайомими із сусідніх сіл. Ми агітуємо їх включатися у роботу, – говорить Олег. – Місцева влада нам нічим особливо не допомагає, але й не заважає. І в наших реаліях – це вже плюс. Місцеві мешканці сприймають все це позитивно, підтримують при зустрічі. Нас це надихає».
Джерело – Вгору