Результати судової реформи повністю залежать від Вищої кваліфікаційної комісії суддів. Саме вона перевіряє усіх діючих суддів. Саме вона буде визначати суддів Антикорупційного суду. Саме вона утверджує стандарти правосуддя на найближчі десятиліття. Очевидно, що члени такого органу повинні володіти бездоганною репутацією та користуватись довірою суспільства.
Останнє соціологічне опитування Фонду демократичні ініціативи показало, що у питанні добору суддів населення найбільше довіряє представникам громадськості. На них вказали 41% опитаних. Найменше ж населення у цьому питанні довіряє самим суддям – лише 7%.
Промовиста різниця. Але абсолютна більшість у Вищій комісії належить до суддівського корпусу. І жодного представника громадськості. Саме судді, до яких є така мізерна довіра і мають кардинально очистити суди та відновити довіру до нашого правосуддя. Чергові граблі, які знову спрацювали.
Проблема не лише у об’єктивній неспроможності такої інституції провести справжню судову реформу. Все ускладнюється тим, що доброчесність багатьох членів Комісії також під сумнівом.
Я вже згадував про члена Комісії та суддю Вищого адміністративного суду Тетяну Весельську. Саме вона у 2016 році задекларувала шубки, сумочки, годинники, меблі, коштовності і набір каструль. Декларуванню підлягають речі, вартість яких перевищує 130 000 грн. Тобто ці кастрюлі мали б коштувати саме таку суму.
Тетяна Весельська
Але коштовні кастрюлі та сумочки більше вказують на ціннісні орієнтири члена Комісії як людини. Декларація ж Весельської вказала на серйозні порушення антикорупційного законодавства.
Майже мільйон гривень готівки члена ВККС не підтверджений жодними доходами. А це вже класичний приклад незаконного збагачення, за що можна отримати до 10 років тюрми. НАБУ завело кримінальну справу за цим фактом, перевіряє його і НАЗК.
Тетяна Весельська відзначилась і при заповненні декларацій родинних звязків. Ці декларації запроваджені для боротьби із клановістю у судовій системі. Весельська чомусь "забула" вказати у цих деклараціях своїх двох зятів – поліцейського та депутата Одеської обласної ради. До речі, депутата не простого, а колишнього помічника Сергія Льовочкіна.
Важливо, що саме Комісія визначає правду чи неправду вказала Весельська у Деклараціях доброчесності та родинних звязків. І лише після того як Комісія встановить факт брехні її може бути покарано.
Насправді, на прикладі перевірки декларацій Весельської Комісія могла продемонструвати, що для неї не існує поняття "кругова порука". Для цього потрібно було якомога швидше розглянути скаргу щодо неї та винести об’єктивне рішення. Що ж ми побачили у реальності ? Скарги на Весельську не розглядали понад 3 місяці. За цей час встигли перевірити майже 1 000 суддів, а от одну Весельську – ніяк.
Лише 22 червня Комісія нарешті визнала очевидне – Весельська таки вказала неправду про своїх родичів. Тепер вирішувати чи карати її за цю неправду буде Вища рада правосуддя. Але справжнім тестом було чи визнає Комісія, що "мільйон Весельської" не підтверджений законними доходами. Для встановлення цього факту не потрібно жодних спеціальних знань, треба вміти лише рахувати цифри із шістьма нулями.
І цей тест Комісія прогнозовано провалила. Вона зупинила розгляд справи до моменту отримання висновку НАЗК щодо Весельської. Тим самим Комісія не лише продемонструвала неспроможність чи радше небажання реагувати на порушення своїх членів. Створено ще й дуже небезпечний прецедент.
Виходить, що без висновку НАЗК Комісія не може порівнювати майно судді з його з доходами. А як перевіряє декларації НАЗК усім відомо. Весельську вже майже рік ніяк не може перевірити, а суддю Сімоненко перевіряє вже 1,5 роки. Суддю Вовка НАЗК взагалі відбілило. Тому результат тут повністю очевидний.
Суддя Сімоненко Валентина
Цікаві факти зясувались і щодо іншого члена Кваліфікаційної комісії Тараса Лукаша. У Окружному адміністративному суді міста Києва розглядається позов про визнання його призначення незаконним. Позивач стверджує, що Лукаш використав на конкурсі підроблений документ про його стаж. А ще члени конкурсної комісії проявили до нього підозрілу лояльність і дозволили донести документи після закінчення строку їх подання.
Тарас Лукаш
До суду був викликаний свідок, який начебто підписував підроблений документ. Він під присягою повідомив, що підпис не його. Свідчення можна було б спростувати експертизою оригіналу документа. Проте за словами Лукаша оригіналу документа немає. І це дуже дивно, бо на копії стоїть підпис Лукаша, що саме він його звірив з оригіналом.
Цікавим був і допит члена конкурсної комісії Лукянчук. Вона не змогла пояснити як і коли Лукаш приніс додаткові документи. Член ВККС через свого представника повідомив, що не памятає як доносив документи, хто йому про це сказав, кому передавав. Бо з цього моменту пройшло аж 1,5 роки, а у 40-ка річного члена ВККС пам'ять уже не та.
Прикметно, що одразу після призначення членом ВККС Тарас Лукаш відкликав свою згоду на розміщення його документів на сайті і вони вже не є доступними публічно. Ось така відкритість.До речі, членом конкурсної комісії був пан Наставний. Це суддя, який засудив Генпрокурора Юрія Луценка. І він поставив максимальні бали пану Тарасу.
А на конкурсі у Верховний Суд Лукаш повернув боржок і замість того, щоб заявити собі самовідвід брав участь у вирішенні питання щодо Наставного. Тепер він суддя Верховного суду. Саму ж справу щодо Лукаша розглядає ще один незвичайний суддя – Євген Аблов. Він скоро буде проходити кваліфікаційне оцінювання, а 13 липня Комісія розглядатиме скаргу на нього. Чи буде схожий взаємозалік Аблова та Лукаша вже скоро побачимо.
Я вже розповідав, що проблеми з декларуванням мав член Комісії Юрій Тітов. Але Соломянський суд передбачив для нього індивідуальне правило та визнав, що він не мав подавати декларацію.А нещодавно у таку ж халепу потрапив інший член Комісії – Володимир Бутенко. НАЗК склала щодо нього протокол про порушення антикорупційного законодавства. І знову Соломянський суд став для члена ВККС рятівним колом. Тільки обрано іншу тактику – затягування розгляду справи.
Суд засумнівався – а чи може він взагалі розглядати справу щодо члена ВККС та звернувся до Ради суддів, щоб та йому розяснила. А тим часом строки притягнення до відповідальності сплинуть і Бутенко уникне покарання. Нещодавно Комісія перевіряла суддю Дарницького суду Скубу, щодо якого теж було складено протокол про порушення правил декларування. І ВККС визнала його доброчесним. Чи не тому, що вже два члени Комісії є такими ж порушниками?
Громадська рада доброчесності зробила декілька негативних висновків щодо суддів, які без потреби отримували службове житло. Член Комісії Тетяна Шилова теж провернула таку операцію. Вона має добротний будинок під Києвом, але отримала службову квартиру. Наразі, кожен член Комісії щомісячно отримує близько 250 000 зарплати і може дозволити собі придбати житло.
Автомайдан звернувся до неї з пропозицією продемонструвати приклад добросовісної поведінки та відмовитись від квартири на користь тих, хто її справді потребує. У відповідь мовчання, а Сергій Козьяков назвав це тиском на члена Комісії. Чи можуть такі члени Комісії обєктивно оцінювати інших суддів ? Чи буде довіра до результату їх роботи ? Звісно ні.
Тому не дивно, що 73 % громадян вважають хід судової реформи неуспішним. 43 % вважають її цілковито провальною. Як успішну цю реформу оцінили лише 10%. Все більш очевидним стає необхідність міняти членів Вищої кваліфікаційної комісії та сам принцип її формування. Також треба називати конкретні прізвища винуватців провалу реформи.
Але ще не все втрачено. Боротьба за чесні суди триває і справедливість однозначно переможе.
Джерело – Вгору
