Реформа сучасного військового однострою військовослужбовців Збройних Сил України поступово набирає обертів. І цілком закономірним стає поступове затвердження нових нарукавних емблем для військових частин.
Очевидно, що впровадження нової нарукавної емблематики займе досить тривалий час, і без системного підходу до цього питання розробникам (посадовцям та волонтерам) не обійтись. Особливо це стосується порядку використання кольорів в майбутніх нарукавних емблемах для родів, видів, служб ЗС України.
Аналізуючи історичну спадщину українського війська, світові традиції нарукавної емблематики та наказ Міністерства оборони України № 606 від 20.11.2017 «Про затвердження Правил носіння військової форми одягу та знаків розрізнення військовослужбовцями Збройних Сил України та ліцеїстами військових ліцеїв» можна розробити комплексний, і головне – обґрунтований, підхід до розподілу кольорів нарукавної емблематики. Тим самим створити передумови для формування «бренду» українського військового однострою загалом, та його нарукавної символіки зокрема.
Пропонуючи комплексний підхід до формування суто української нарукавної емблематики варто одразу зауважити, що розглядати це питання за рахунок використання лише одного кольору (зеленого, червоного чи іншого) не варто. Адже, як показує світова практика, зокрема американська, успішне «брендування» власних збройних сил досягається за рахунок поєднання кількох кольорів, які чітко прослідковуються по всьому однострою військовослужбовця: від головного убору до нарукавних емблем та нагрудних знаків.
Наприклад: військова розвідка Армії США це поєднання «oriental blue» та «silver gray»; для частин зв’язку – це «orange» та «white»; для інженерних частин – це «scarlet» та «white». Принцип поєднання кількох кольорів доречний і для Українського війська, адже формуючи новий образ військовослужбовця нам варто запозичити кращі здобутки у цьому питанні, які вже довели свою ефективність, наповнюючи ці підходи нашим, українським, змістом. Хоча, у деяких випадках, використання одного кольору може бути також виграшним.
Відправною точкою у розподілі кольорів для майбутніх нарукавних емблем військових частин ЗС України слід вважати наказ МО України №606, який вперше ввів практику використання беретів різних кольорів. Тому колір берета слід брати за основу і використовувати як «брендовий» колір для щита нарукавної емблеми. При цьому його доцільно поєднувати з іншим, допоміжним, кольором канта.
Основою для визначення допоміжного кольору повинні слугувати беретні знаки, які також визначені наказом МО України №606 Таке поєднання дозволить сформувати власну, українську, кольористику майбутньої нарукавної емблематики, яка допоможе ідентифікувати військовослужбовця на відстані та доповнить новий однострій довершеними нарукавними емблемами.
Аналогічно, як це робиться в арміях розвинутих країн, підкреслюючи цей важливий елемент уніформи, як прописано в п.3.1. Інструкції щодо розробки нарукавних знаків (емблем) органів військового управління, об’єднань, з’єднань, військових частин, військових навчальних закладів, установ та організацій Збройних Сил України. Згідно з цим пунктом, «на приналежність до виду Збройних Сил України, роду військ (служби), специфіку діяльності військової частини можуть вказувати кольори поля і канту емблеми, що традиційно пов’язують з певним видом Збройних Сил чи родом військ».
Так, виходячи із запропонованої концепції, загальновійськові підрозділи, які використовують світло-оливковий берет та загальновійськовий беретний знак із жовтого металу, можуть використовувати колір берета у якості кольору щита, у поєднанні із жовтим кантом. На сьогодні, у соціальних мережах висловлюються думки замінити світло-оливковий колір та в нарукавних емблемах використовувати захисний. Чи варто це робити – сказати важко, адже це питання потребує на додаткове опрацювання з огляду на співпадіння його з кольором парадного (повсякденного) обмундирування. Це може призвести до «розчинення» нарукавної емблеми на рукаві. Так, як сьогодні виглядає загальновійськова нарукавна емблема, яка має жовтий тризуб на щиті захисного кольору з кантом захисного кольору.
Механізовані підрозділи, які також використовують світло-оливковий берет та беретний знак із жовтого металу, також можуть використовувати колір берета у якості кольору щита, у поєднанні із жовтим кантом. Проте, щоб відділити механізовані війська від загальновійськових підрозділів, можна застосувати вертикальне ділення щита навпіл, так як це вже було зроблено у новій нарукавній емблемі 24-ї окремої механізованої бригади імені короля Данила. Другим кольором при цьому діленні, можуть виступати кольори, використані у гербі міста чи іншого населеного пункту де розташована частина.
Підрозділи Повітряних Сил, за умови збереження для них «британського» щита, можуть використовувати співвідношення сіро-синього щита (колір берета Повітряних Сил) із жовтим кантом (колір беретного знака). Таке поєднання можна використовувати для всіх частин та підрозділів, окрім бригад та полків (авіаційних, зенітно-ракетних, радіотехнічних, зв’язку).
Для авіаційних, зенітних ракетних, радіотехнічних з’єднань, полків зв’язку можна також застосувати вертикальне ділення щита, так само, як і для механізованих частин. Другим кольором при цьому діленні, можуть виступати кольори, використані у гербі міста чи іншого населеного пункту де розташована частина.
Десантно-штурмові війська, які віднедавна перейшли на берети темно-бордового кольору («марун»), також можуть успішно поєднати цей колір та жовтий кант за кольором беретного знака. Проте, якщо проаналізувати беретні знаки аналогічних підрозділів британської армії, які у більшості використовують знаки із білого металу, виглядає доцільним змінити колір знака та канта на білий (сірий). Це б додало виграшності нарукавним емблемам підрозділам ДШВ, та стало б їхньою «візитною карткою». Варто зауважити, що перші беретні знаки для ДШВ виготовлялись саме із білого металу, але в подальшому з невідомих причин білий метал замінили жовтим. На сьогодні, білий кант присутній у нарукавній емблемі десантно-штурмових військ, де він гармонійно поєднаний із темно-бордовим щитом.
Розглядаючи варіанти поєднання кольорів для Сил спеціальних операцій важко одразу застосувати викладений вище підхід. Адже ССО поєднують у своєму однострої світло-сірий берет та беретний знак з білого металу. Виходом із цієї ситуації може стати колористика, вже застосована у затвердженій нарукавній емблемі для підрозділів ССО, де чорний п’ятикутний щит прикрашає кант сірого кольору. Враховуючи особливість та специфіку цих підрозділів, таке поєднання кольорів варто зберегти та продовжити використовувати у нарукавних емблемах військових частин, що входять до ССО. Тим більше, такі нарукавні емблеми гарно доповнювали б чорну краватку, чорну сорочку та чорні рукавички, які вже використовуються в парадному однострої спецпризначенців.
Для підрозділів танкових військ, які сьогодні вже використовують чорні берети та власні беретні знаки із жовтого металу, варто застосувати поєднання чорного щита і жовтого канту. Ці кольори вже поєднані у нарукавній емблемі танкових військ, де на чорному щиті розміщено жовтий Тризуб. Але зелений кант у цій нарукавній емблемі не дає можливості підкреслити край нарукавника. Натомість поєднання чорного та жовтого може стати виграшним для танкових з’єднань та окремих танкових підрозділів.
Для підрозділів ракетних військ і артилерії бажаним є поєднання яскраво-червоного кольору щита (за кольором берета РВіА) та жовтого канта (за кольором беретного знака). Таке поєднання вже присутнє у наявній нарукавній емблемі РВіА, де на червоний щит накладено жовтий Тризуб. Але, знову ж, зелений колір канта не додає виграшу нарукавнику та зливається з основним, червоним кольором. До того ж, червоний колір для позначення артилерійських підрозділів використовувався ще за часів У.Н.Р. та був затверджений наказом Головної Управи Військ У.Н.Р. ч.113 від 30 липня 1919 р. для виготовлення Тризуба відповідного кольору.
Для підрозділів Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (майбутньої Військової поліції) доцільне поєднання білого кольору з червоним. Білий колір відповідає беретному знаку Військової служби правопорядку, який виготовляється з білого металу. Окрім того, білий Тризуб був затверджений у якості нарукавного знака військової жандармерії УНР у 1920 р. Червоний – традиційний колір підрозділів Військової поліції, який сьогодні використовується більше ніж у двадцяти країн світу та майже у всіх країнах-членах НАТО. Цей колір є традиційним для цих підрозділів та вважається загально вживаним. До того ж червоні берети, передбачені для військовослужбовців ВСП наказом МО України №606.
Проте, для кращої ідентифікації, для Служби правопорядку ліпше буде використати поєднання сірого та червоного кольорів. Це дозволить створити «бренд» вітчизняних військових правоохоронців, без втручання у кольори інших родів та видів ЗС України, Національної гвардії та Національної поліції, які кардинально відрізняються від ВСП специфікою діяльності та завданнями. Також це дасть можливість відійти від зеленого та жовтого кольорів, які сьогодні присутні в затвердженій нарукавній емблемі українських військових правоохоронців. Вони є кольорами військової поліції Армії США і не мають відношення до Українського війська.
Для підрозділів гірської піхоти доцільно використати поєднання світло-оливкового кольору щита у поєднанні з сірим кантом. Світло-оливковий колір – колір щита для нарукавних емблем піхотних підрозділів та колір берету для військовослужбовців, які служать у механізованих (піхотних) частинах. Сірий кант запозичений від кольору берета гірської піхоти, затвердженого наказом МО України №606, та беретного знака, який виготовляється із білого металу. Поєднання сірого та зеленого кольорів вже використано у затвердженій наказом МО України №606 нарукавній емблемі гірських піхотинців, де сірий щит має зелений кант. Тому ці кольори можуть і надалі використовуватись для позначення гірських піхотинців за умови зміни затверджених кольорів на ті, що пропонується.
Для частин армійської авіації варто використати поєднання сіро-синього канта та світло-оливкового щита. Сіро-синій – колір, що застосований для нарукавних емблем Повітряних сил. Окрім того, синій кант присутній на пілотці, яку носять військовослужбовці армійської авіації Сухопутних військ. Тому таке поєднання не суперечить головному убору вертолітників, а лише доповнює його новим змістом.
Для інженерних, радіотехнічних військ та військ зв’язку складно провести таку ж аналогію. Адже використання жовтого канта та світло-оливкового щита призведе до дублювання із загальновійськовими нарукавними емблемами. Тому у цьому випадку можна піти шляхом застосування подвійного канта, який підкреслить приналежність підрозділу до конкретного роду та збереже зв’язок із Сухопутними військами. Таким чином, для окремих родів військ можливо допустити поєднання не двох, а трьох кольорів з метою їх кращої та більш точної ідентифікації. Так, для інженерних, радіотехнічних та військ зв’язку доцільно додатково використати чорний колір. Адже чорний Тризуб був затверджений у якості нарукавного знака технічних військ УНР наказом Головної Управи Військ У.Н.Р. ч.113 від 30 липня 1919 р.
Поєднання трьох кольорів також допустиме і для частин протиповітряної оборони. Для них доцільно використати поєднання жовтого, червоного та світло-оливкового. Відповідно подвійний кант (жовто-червоний) вказуватиме на приналежність частини до Сухопутних військ та зв'язок з «артилерійською» специфікою. Варто згадати і беретний знак частин ППО Сухопутних військ, який виготовляється із жовтого металу. Таке поєднання підтверджує червоний колір – як колір артилерії, та не суперечить діючій нарукавній емблемі частин ППО Сухопутних військ, де червоний Тризуб накладений на зелений щит.
Для військовослужбовців, які проходять службу у Військово-Морських Силах, варто залишити жовтий колір канта і чорний колір щита, затверджені наказом МО України №606, без змін. Адже ці нарукавники, скоріше за все, будуть круглої форми, а кант матиме вигляд канату та розміщуватиметься на певній відстані від реального краю емблеми. Таким чином, для флоту можна говорити по поєднання не двох а трьох кольорів: чорного, жовтого та чорного. Це поєднання варто залишити для використання виключно корабельним складом, командуванням флоту та підрозділам забезпечення.
Для механізованих підрозділів військ берегової оборони доцільно ввести світло-оливковий (який запропонований для механізованих частин Сухопутних військ) або захисний.
Для артилерійських підрозділів (окремих артилерійських дивізіонів, полків, бригад) військ берегової оборони ввести червоний, традиційний колір української артилерії.
А для підрозділів морської авіації – білий (за для прив’язки затвердженої наказом МО України №606 пілотки чорного кольору з білим кантом для військовослужбовців морської авіації). Або сіро-синього, як для з’єднань Повітряних Сил та армійської авіації, проте, за цих умов логічним буде змінити білий кант пілотки морських авіаторів на сіро-синій або синій, щоб авіатори Сухопутних військ та ВМС малий один кант на своїх головних уборах. Чим підкреслювали певну єдність авіаторів двох видів ЗС України.
Таке поєднання кольорів, яке перегукується з кольорами для різних родів військ Сухопутних військ дозволить витримати єдиний підхід до артилеристів, піхотинців, авіаторів незалежно від того, до якого виду ЗС України вони належать. Проте, окремо потребує опрацювання питання кольорів для підрозділів морської піхоти. Адже це важливий компонент ВМС, який вартий власних кольорів.
Не варто оминати і навчальні заклади. Враховуючи той факт, що за часів УНР для юнацьких шкіл було встановлено для носіння на рукаві блакитний Тризуб з білим кантом, цю традицію можна «трансформувати» і до сучасних умов. Так, всі навчальні заклади, які входять до трьох видів ЗС України, можуть використовувати білий кант для своїх нарукавних емблем. Відповідно, для навчальних закладів Сухопутних військ – білий кант та світло-оливковий щит. Для навчальних закладів Повітряних Сил – білий кант та сіро-синій щит. А для навчальних закладів Військово-Морських Сил – білий кант та чорний щит (за умови зміни білого канта на пілотці для авіаторів флоту на сіро-синій).
Окремо варто звернути увагу і на кольористику «захисних» нарукавних емблем. Аналізуючи досвід провідних країн світу, можна запропонувати поєднання двох відтінків одного кольору. Для тих, хто використовує польову форму одягу, це поєднання світло-оливкового та темно-оливкового відтінків. Для тих, хто використовує морську службову форму одягу, це поєднання світло-синього та темно-синього відтінків. До речі, таке поєднання відтінків для нарукавних емблем ВМС вже активно використовується на флоті, про що свідчать фото військовослужбовців цього виду з нарукавними емблемами у мережі Інтернет.
Загалом, зазначена концепція спрямована на формування справжнього українського «військового бренду». Який, по-перше, легко ідентифікується на відстані, по-друге, уособлює в собі синтез сучасної української військової символіки, світових традицій та символіки періоду Перших визвольних змагань. І по-третє, дозволяє створити неповторний образ українського воїна, який пишається своєї самобутністю.
А головне, при опрацювання концепції було використано комплексний та системний підхід, так, як і повинно бути. Яскравим прикладом такого підходу може слугувати Окремий полк Президента України, який має затверджений беретний знак та нарукавну емблему. При цьому щит нарукавної емблеми виконаний у тому ж кольорі пурпур («малина»), що і берет полку. Жовтий кант нарукавної емблеми співпадає з беретним знаком, який виготовляється із жовтого металу.
Тож, фактично, запропонована концепція вже поступово втілюється в життя, що не може не обнадіювати. Головне – зберегти такий же підхід і надалі, адже шанс повністю оновити військовий однострій, який сьогодні випав Українському війську не можна втрачати. Адже українські військові повинні пишатись тим що вони носять, і на це вони мають право.
Джерело – Вгору