6 місяців тому Уряд провів так звану "пенсійну реформу". В ідеалі вона мала б зменшити дефіцит Пенсійного фонду, відчутно підняти виплати та прибрати дискримінаційні норми і "зрівнялівку", коли люди з великим трудовим стажем отримують стільки ж, як і ті, хто працював набагато менше. Насправді, реформа залишилась лише на папері чиновників.
Суттєвих змін не відбулось, а збільшення виплат діючим пенсіонерам відбулось за рахунок майбутніх. Після осучаснення середня пенсія в Україні зросла на 561 гривню, та сьогодні становить близько 2,5 тисяч. Всього осучаснення торкнулось 10 мільонів людей. Проте суттєві надбавки отримала меншість: чотирьом із десяти пенсіонерів додали меньше 200 гривень.
Враховуючи інфляцію, для конкретної людини, що пропрацювала все життя, це більше схоже на насмішку. Водночас, для бюджету України – це колосальне навантаження. На доплати щоквартально додатково витрачається 20 мільярдів гривень. Загальний обсяг видатків Пенсійного фонду в цьому році становить приблизно 346 мільярдів, 139 з яких – це дефіцит. Тобто цих грошей у Пенсійного фонду немає, і виплата пенсій повністю залежить від того, чи знайдуться ці гроші в державному бюджеті.
Інший наслідок так званої реформи – приховане підвищення пенсійного віку. З першого січня 2018 року піти на пенсію у 60 можна буде лише за наявності стажу у 25 років або більше. При цьому, щорічно ці вимоги зростатимуть на один додатковий рік, допоки межа стажу не досягне 35 років.
Якщо при виході на пенсію людина не матиме необхідного стажу, вона буде або працювати до 65, або отримувати мінімальну пенсію.
Відтепер частина пенсіонерів втратила надбавки до своїх пенсій. І якщо у випадку з прокурорами, суддями, топ-чиновниками, які ніколи не жили на одну зарплату і навіть не уявляють наскільки жалюгідним є розмір пенсії в Україні, такий підхід цілком зрозумілий. То зменшення виплат науковцям, освітянам, які все життя фактично за копійки розвивали науку та опікувались освітою, є злочином з боку уряду.
На жаль, ця "пенсійна реформа" зовсім не поліпшила ситуацію для півмільйона військовослужбовців. Поза увагою урядовців також лишились і мешканці сіл. Більшість з них має великий трудовий стаж, проте отримує низьку пенсію. Основна причина – невеликі ставки та коефіцієнти, які використовуються при обчисленні пенсій. Ця політика подвійних стандартів була започаткована ще в Радянському союзі, коли заробітна платня працівників села і міста різнилась в рази.
Причина – несприйняття державою приватної власності та боротьба з будь-яким власником на землі. Цей уряд продовжує сповідувати радянську філософію, хоча мав би її змінити. І він змінив. Проте у найгірший спосіб.
Сьогодні всі пенсійні надбавки знаходяться у ручному управлінні урядовців. Розрахунки викривлені. І ця ситуація все більше схожа не на реформу, а на копіювання дій своїх попередників: так у 2011 році Уряд Азарова скасував надбавки чорнобильцям, у 2017 – Уряд Гройсмана позбавив надбавок науковців. Причина одна – в бюджеті все менше грошей.
Та головною новацією цієї реформи стало суттєве зменшення ключового коефіцієнту розрахунку пенсій – коефіцієнту вартості одного року стажу з 1,35 до 1,0. Звертаю увагу: одним рішенням Уряд Гройсмана на третину урізав пенсії всім майбутнім пенсіонерам. Згідно з міжнародною конвенцією "Про мінімальні норми соціального забезпечення" мінімально допустимий рівень коефіцієнту заміщення має складати 40 %.
Тобто розмір середньої пенсії в країні не може бути меньшим ніж 40 % від середньої заробітної плати. У 2016 році, до реформи, він становив 33 %. Після проведення реформи Уряд обіцяє утримувати його на відмітці, увага, – 25. Результат таких псевдореформ один: реальний розмір та споживча спроможність пенсій в Україні стрімко зменшуватиметься.
Цієї невтішної картини могло б не бути, якби в Україні був впроваджений обов’язковий накопичувальний рівень пенсійного забезпечення. За розрахунками, якби справжня реформа як і планувалось, була проведена ще у далекому 2008 році, сьогоднішні пенсіонери отримували б на 17 % більшу пенсію. А у 2050 пенсії були б у два рази більшими. Без реформи пенсії будуть на половину менші ніж зараз.
Може здатися, що 2050 рік – це щось далеке. Ні. Йдеться про пенсійне забезпечення людей, яким сьогодні по 35 років, і цей час швидко мине. Майбутні покоління опиняться біля прірви соціальної катастрофи. Вихід на пенсію буде в прямому сенсі означати кінець життя.
Чи лишається шанс на порятунок? Так. Це запровадження реальної пенсійної реформи та обов’язкового пенсійного накопичення вже з 2019 року.
Джерело – Вгору
