Андрій Мандзій на Олімпійських іграх у Пхьончхані представляв Україну в одиночних змаганнях. Під час першої спроби українець випав із саней, проте не відпустив їх і подолав дистанцію разом із ними.
У соціальних мережах негативно коментують виступи українських санкарів – жодного фіналу. Але в ексклюзивному коментарі Радіо Свобода Андрій Мандзій розповів, що сани робить самостійно.
«Потрібно щось робити з саньми, шукати спонсорів. Бо якщо є на чому їхати, то вже буде результат, навіть через рік. Зараз собі роблю сани сам. Топові спортсмени собі на кожен сезон роблять по 2 пари саней, а у нас є спортсмени, які по 6 років катають на одних», – розповідає Мандзій.
Українські видання одразу опублікували матеріали про недофінансування представників зимового виду спорту. Міністр молоді та спорту Ігор Жданов для спростування цієї інформації на своїй сторінці опублікував документи, в яких зазначені справжні затрати відомства для екіпірування атлетів на XXІІІ зимові Олімпійські ігри – це близько 20 мільйонів гривень.
«Якщо ми говоримо про санний спорт, то дуже дивно чути неправдиві заяви в ефірах українських телеканалів про те, що держава й Міністерство спорту, нібито, нічим не допомагає санному спорту, а спортсменам начебто доводиться збирати свої сани з металобрухту в гаражах. Це не відповідає дійсності», – написав на своїй сторінці Ігор Жданов.
У соціальниій мережі український спортсмен вкотре підтвердив – ніякої брехні, сани створює самостійно й навіть показав фото.
«Від Федерації отримав полози – 1200 євро, кронштейни – 290 євро, 2 пари гумок по 30 євро – 60 євро», – розповів Мандзій. Крім того, спортсмен додав, що минулорічні сани збирав повністю за свій рахунок.
Ігор Жданов.
Після цього в запису Ігоря Жданова з’явився посткриптум: «Побачив скарги, що окремим спортсменам-саночникам не дійшов на руки від федерації закуплений міністерством інвентар. Будемо розбиратися й притягати винних до відповідальності. Це неприпустимо».
Але насправді інформація про «хобі» Мандзія з’явилася ще раніше, до Олімпійських ігор. Наприкінці січня санкар давав інтерв’ю для сайту sport.ua.
– А де берете для цього відповідні матеріали?
– Цього року деталі нам допомогла купити Міжнародна федерація санного спорту. А взагалі з саньми – дуже велика проблема. Я навіть знаю, з чого їх можна зробити, але матеріалів немає. Дерево ще можна знайти, набагато важче з полозами, хоча їх можна замовити і в Україні. Але це дуже дороге задоволення. Пара полозів коштує від тисячі євро. Це інструментальна сталь або сталь, з якої роблять хірургічні ножі, її дуже дорого обробляти. Насправді інвентар у нас на дуже низькому рівні, тому на ньому показувати високі результати важко.
Андрій Мандзій.
Тоді ще не було таких невтішних виступів санкарів – жоден не потрапив до фінального етапу – а отже, інформаційного галасу не було. Тепер під прицілом журналістів починає викриватися – а хто ж винен?
У четвер радник міністра молоді та спорту Павло Булгак опублікував нові документи, мовляв, є «халатність, погане планування програми підготовки спортсменів та непрофесійність тренерського штабу».
Насправді, за словами Булгака, федерація закупила троє німецьких саней по 80 тисяч, 6 пар полозів по 30 тисяч, а також шліфувальний апарат. Але інвентар «не дійшов» саночникам, які представляли Україну на XXІІІ Олімпійських іграх у Пхьончхані.
«По завершенню змагань у Пхьончхані міністр особисто збиратиме всі сторони: спортсменів-саночників, тренерів, федерацію та влаштує серйозний розбір польотів. Ми розберемося, чому спочатку федерація та тренерський штаб замовили 7 саней, яких би вистачило на всіх учасників Ігор, а потім переграли ситуацію і замовили троє. Чому лише четверо спортсменів із 6, які завоювали ліцензії, потрапили до програми олімпійської підготовки. Питань дуже багато», – написав Булгак.
Також радник Міністра молоді і спорту заявив, що ситуацію обов’язково виправлять, а Андрію Мандзію придбають сучасні сани, так само, як і іншим саночникам, які раніше їх не отримали.
Збірна України з санного спорта вже повертається з Пхьончхану до Львова, а отже, найближчим часом очікуємо на продовження історії. Адже традиційно після кожної Олімпіади виявляється, що насправді не спортсмени винні, що не змогли вибороти нагороди, а функціонери.
Джерело – Вгору
