Деякі дитячі казки, які з'явились за часів СРСР, їхні автори списали з творів західних письменників, не згадуючи про існування оригіналу. Пропонуємо добірку відомих казок, у яких знайшли плагіат.
1. "Золотий ключик"
1935 року вийшла повість Олексія Толстого "Золотий ключик, або Пригоди Буратіно". За сюжетом, тато Карло вирізає з поліна дерев'яну ляльку, яка оживає.
На півстоліття раніше, 1883 року італієць Карл Коллоді написав казку "Пригоди Піноккіо", де столяр робить зі шматка деревини ніжку для стола, однак його товариш Джеппетто радить вирізати маленького чоловічка.
Повторюються й інші персонажі . У "Буратіно" - Лисиця, Мальвіна, пудель Артемон, Карабас Барабас, а в "Піноккіо" - Лис, Фея, пудель Медоро і Манджафоко.
Також повторюються сцени нападу Лисиці та Кота в масках-мішках, лікарський консиліум із докторів-тварин над Піноккіо, сцена в таверні "Червоний Рак". Чого Толстой не став красти в Коллоді – це те, що у Піноккіо росте ніс, коли він бреше.
2. "Пригоди Незнайка і його товаришів"
Допитливий хлопчик Незнайко з'явився набагато раніше, ніж 1954 року, коли вийшла перша книга з трилогії Миколи Носова. Свого персонажа автор списав з "Царства малюток" російської письменниці Анни Хвольсон (1889). Та, в свою чергу, підгледіла ідею в канадського художника Палмера Кокса. Він створив серію коміксів про маленьких чоловічків, які вирушають на пошуки пригод. Як і герої Носова, вони подорожують на саморобній повітряній кулі.
3. "Чарівник Смарагдового міста"
Повість Олександра Волкова, яка вийшла 1939 року, є плагіатом твору американця Френка Баума "Дивовижний чарівник країни Оз". Книгу вперше опублікували в 1900 році. Розповідає про пригоди дівчинки Дороті та її песика Тото. Ураган піднімає її будинок у переносить у казкову країну Оз.
Те ж саме відбувається і в повісті Волкова – проте дівчинку звуть Еллі, а собаку – Тотошка. У обох казках герої йдуть до чарівника, який здатен виконати будь-яке бажання. Разом з дівчинкою йдуть Страшила, Лякливий Лев та Бляшаний Лісоруб – ці імена у своїй казці Волков навіть не змінював.
4. "Старий Хоттабич"
Казка про Хоттабича, яку написав Лазарь Лагін в 1930-х роках, сильно перегукується з книжкою англійського автора Ф.Енсті під назвою "Мідний глечик", яка побачила світ в 1900-му році.
В оригінальному творі хлопець знаходить старий мідний глечик і випускає на волю джина Факраша, якого дивують реалї сучасного життя. Джин намагається віддячити своєму визволителю, роблячи безліч курйозних вчинків, однак вони приносять хлопцеві самі проблеми.
Твір Лагіна відрізняється від "Мідного глечика" вплетенням у казку радянських реалій. Головний герой – піонер, відмовляється від подарунків джина, бо заперечує приватну власність.
Закінчення творів різняться: Факраш повертається до глечика, а Хоттабич залишається жити на волі.
5. "Лікар Айболить"
Відома на пострадянському просторі казка про доброго лікаря Айболить, який лікує звірів, вийшла 1929 року. Її написав Корній Чуковський.
За 9 років до того британський письменник Г'ю Лофтінґ видав першу книгу із серії творів про пригоди доктора Дулліттла, який розуміє мову тварин. В обох творах герої живуть у скруті та вирушають до Африки, аби лікувати звірів.
Сам Корній Чуковський називав прототипом лікаря Айболить єврейського лікаря Цемаха Шабада, який проживав у Вільнюсі.
Джерело – Вгору
