У цілому 2018 рік для світу почнеться з гарних новин. Через десять років після початку фінансової кризи, зростання світового ВВП нарешті почало відновлюватись. За оцінками Організації економічного співробітництва та розвитку, світова економіка зросте більш ніж на 3,5% в 2018 році – це найшвидші темпи за останні вісім років. Але на економічні процеси як ніколи впливатиме внутрішня і зовнішня політика країн. Які ж зміни очікують на Україну, її сусідів і провідні держави світу? Про це в матеріалі Радіо Свобода за даними американського аналітичного центру «Стратфор».
Україна проведе 2018 рік у підготовці до парламентських та президентських виборів. Цілком вірогідні протести та потрясіння у владі, не виключається можливість дострокових парламентських виборів. Але при цьому країна не змінить свого прозахідного курсу, що насамперед зумовлено війною на її східних територіях. Незважаючи на процес переговорів між США і Росією щодо конфлікту на Донбасі, в тому числі можливий прогрес у намаганні розмістити миротворців ООН на окупованих територіях, більш ґрунтовного розв’язання конфлікту в 2018 році очікувати не варто. США та західні партнери продовжать надавати політичну, економічну та безпекову підтримку Україні, яка водночас буде прагнути зміцнити галузеву інтеграцію із Польщею та державами Балтії. Тим часом Росія буде нарощувати свою гібридну військову кампанію проти України та її союзників, не нехтуючи кібератаками та вбивствами.
Сусідня Молдова може почати відкат своєї проєвропейської політики, у випадку перемоги на парламентських виборах в листопаді 2018 року проросійських сил, пов’язаних з Ігорем Додоном, чинним президентом республіки. У зв’язку з цим аналітики прогнозують широкі протести до чи після виборів.
Основні суперечки у політичній Європі будуть точитися між позиціями двох стовпів Європейського союзу: підтримкою Францією збільшення державних витрат та більш стриманою політикою видатків Німеччини. Італія ризикує поставити під загрозу європейську валюту та ізолювати себе, там євроскептичні сили після ймовірної перемоги на весняних виборах у парламент можуть почати виводити країну із зони євро, чи принаймні шантажувати цим решту ЄС.
У 2018 році Польща та Угорщина затято захищатимуть свою внутрішню політику від намагань структур ЄС втручатися в неї, тоді як Чехія та Словаччина продовжитимуть більш прагматичну політику компромісу із Західною Європою.
У цей час Росія буде використовувати існуюче тертя між європейськими країнами за допомогою «трубопровідної» політики та пропаганди. Зі свого боку, ЄС продовжить стверджувати, що зняття санкції з Росії можливе тільки після повного дотримання мирного плану по Україні, при цьому навряд чи піде на їхнє розширення, адже питання санкції вже стало предметом суперечок всередині Європи. В ситуації, коли ізоляція Росії на Заході буде зростати, вона старатиметься поширити свій вплив на Азійсько-Тихоокеанський регіон та Близький Схід. Надважливим тестом для Кремля стануть президентські та регіональні вибори в умовах низки внутрішніх криз. Незважаючи на офіційні заяви про вихід із економічної рецесії, Росія входить у тривалий період стагнації – що супроводжується банкрутством банків, підприємств та регіональних урядів. На політичній арені Путін буде вимушеним відповідати на виклики зростання прошарку невдоволеної опозиційної молоді, а також фігур президента Чечні Рамзана Кадирова та нафтового магната Ігоря Сечіна.
Китай займатиметься в основному внутрішніми реформами, а саме спробами перерозподілу багатства (в Китаї одна з найгірших ситуацій у світі за нерівністю доходів, де 1% володіє третиною активів країни) та боротьбою із забрудненням довкілля.
Громадянська війна в Сирії не дійде кінця, у зв’язку з прямо протилежними інтересами Ірану, Туреччини, Росії і самої Сирії, що прямо чи опосередковано беруть у ній участь.
США скоріше за все відмовляться від превентивного удару проти північнокорейської ядерної зброї, який може повернути світову економіку у період стагнації, звідки вона тільки почала виходити. Поглиблення співробітництва між Китаєм і Росією буде становити стратегічну загрозу для США, які почнуть підсилювати своїх євразійських партнерів. Вплив на зовнішню політику США буде йти від суперечок між адміністрацією Дональда Трампа та Конгресом, як у випадку з питанням зняття антиросійських санкцій, коли Конгрес зв’язав руки американському президенту, тільки посиливши їх. Ту ж саму долю може спіткати намагання президента США проводити протекціоністську торговельну політику. Але, як зазначають аналітики «Стратфор», Дональд Трамп має більше можливостей проводити особисту політику, ніж його попередники, оскільки не вважає себе зобов’язаним Республіканській партії чи своїм радниками, що буде тримати світ в напруженні щодо неповної зрозумілості подальших кроків Білого дому.
Загалом, економічна взаємозалежність, взаємна недовіра та ненадійні гарантії безпеки заохочуватимуть світових гравців постійно балансувати між союзництвом та ворожнечею. Такі «рухливі» відносини й визначатимуть глобальний світовий порядок у 2018 році.
Джерело – Вгору
