У грудні до Херсонщини завітав XIV Мандрівний міжнародний фестиваль документального кіно про права людини Docudays UA.
Найкращі документальні фільми подивилися сотні херсонців, а також жителів сіл, міст і містечок області. Кореспондент онлайн газети «Вгору» подорожувала Херсонщиною разом із Фестивалем, а також з координаторкою показу та керівницею Громадської приймальні Благодійної організації «Фонд милосердя та здоров'я» Оленою Старюк.
– Мене дуже радує, що з кожним роком глядачів на Мандрівному фестивалі стає все більше й більше, – ділиться враженнями Олена. – Цього року до нас на покази більшість учасників АТО прийшли разом зі своїми родинами, а також було дуже багато молоді. Можливо, цим пояснюється неабиякий інтерес до фільму, який ми показували – «Війна химер». Він розповідає про події Іловайського «котла», жорстокість війни та силу любові. Мене вразило, що всі гості Фестивалю хотіли дивитися саме фільм про війну. Ніхто з наших глядачів байдужим не залишився, і кожен показ я наче відчувала їхні емоції. Особисто для мене фільми Фестивалю - це інструмент, за допомогою якого ми показуємо реалії нашого суспільства та спонукаємо до змін на краще.
Покази Мандрівного Docudays UA розпочалися 8 грудня з Каланчацького будинку культури (Херсонська обл., смт. Каланчак). Подивитися фільм режисерок Анастасії та Марії Старожицьких «Війна химер» прийшли учасники АТО, школярі, учителі та інші жителі громади. Зала Будинку культури ледве вмістила всіх глядачів - на показ туди прийшло майже 90 осіб. У Каланчаку організаторів вразило, як вони сприймали фільм. Коли на екрані показували події Іловайського котла - вибухи, поранених бійців – більшість присутніх не могли стримали сліз, особливо школярі, навіть старшокласники. Фільм не залишив байдужим нікого. Здивувало, що багато хлопців знали, у якого бійця в фільмі яка зброя, як система залпового вогню «Град» відрізняється від «Шторму».
Наступного дня фестиваль привів нас до Чорного моря - у місто Скадовськ. Там на «Війну химер» прийшли місцеві жителі, учасники АТО, а також члени громадської організації «Товариство воїнів-учасників, ветеранів АТО на Сході України м. Скадовськ». Майже рік тому створити цю громадську організацію допомогла саме Олена Старюк.
«Війну химер» учасники АТО дивилися, тамуючи сльози. Усі ніби перенеслися разом із героями стрічки до зони військових дій. А пізніше, уже ввечері, Олені зателефонували глядачі зі Скадовська з подякою за показ та запрошенням на наступний рік. Хлопці не розійшлися після фільму, а продовжили обговорення.
Наступною зупинкою фестивалю стала Чаплинка. Там нашими глядачами були школярі, студенти та місцеві громадські активісти. У залі були й ті, чиї родичі або батьки зараз перебувають у зоні АТО і продовжують захищати нашу Батьківщину. Діти дивилися фільм із цікавістю та інколи – зі страхом. Тихенько перепитували один одного: «Це дійсно не художній фільм? Так насправді було? І полонених там беруть?»
«У фільмі більше всього сподобалося, як воїни захищали один одного, піклувалися про поранених і нікого не полишали у біді. Дивно було дивитися кіно і розуміти, що це не вигадка, а насправді так і відбувається зовсім поруч», - поділилася своїми емоціями глядачка у Чаплинці.
Мабуть, однією з найнасиченіших наших мандрівок із фестивалем була подорож до Новотроїцька. На показ до будинку культури прийшло близько шістдесяти глядачів, серед них учасники АТО разом зі своїми сім’ями, а також школярі та місцеві жителі.
Атмосфера під час перегляду була досить напружена. Коли стрічка закінчилася, у залі на декілька хвилин повисла мертва тиша. Олена Старюк запитала аудиторію про їх враження та емоції від «Війни химер». За мить зала просто вибухнула коментарями, і дискусія тривала майже годину - настільки вразив людей фільм.
«Моєму онуку саме сьогодні виповнилося б 27 років. Він загинув під Іловайськом. Коли його ховали, як і в фільмі, труни не відкривали, бо тіло по частинах збирали. Моїй дочці, його мамі, майже кожного дня сниться один і той самий сон. Ніби стоїть Едік і каже: «Мамо, мене там немає». Може, й дійсно не він там… Я б хотіла, щоб усі батьки перестали плакати, з нас уже досить цієї війни», - розповіла глядачка, бабуся загиблого під Іловайськом бійця.
На фото: Едуард Ушаков, позивний «Кейн». 13 грудня хлопцю мало б виповнитися 27 років.
У фільмі Анастасія говорить, що коли Лавр був на війні, вона його відчувала ніби поруч, а коли він повернувся додому, то став їй ніби чужим. Цю сцену прокоментував один із глядачів, учасник АТО.
«Мені це відчуття знайоме. На війну тягне знову й знову. Я й зараз був би там, але мені вже 64 роки і здоров’я не дозволяє. Зараз мій внук там воює. Я прийшов, він пішов».
Олена Старюк також представила глядачам Олександра Бондаренка, учасника АТО та «живу книгу» подій Іловайська. Олександрові пощастило вибратися з «котла» з трьома кулями в тілі та залишитися живим. Олександр відповів глядачам на питання про події в фільмі та про те, через що довелося пройти йому самому. Зараз учасник АТО вже адаптувався до нормального життя, знайшов роботу і тепер допомагає реабілітуватися таким же АТОвцям.
Після завершення дискусії у Новотроїцьку Олена також провела юридичну консультацію на прохання місцевих жителів.
Останнім пунктом нашої подорожі став курортний Генічеськ. Там на нас чекало просто «море» позитиву та заряд енергії. До професійно-технічного училища №27 на показ фільму «Dixie Land» Романа Бондарчука прийшло більше сотні студентів та студенток.
Нагадаємо, цього літа стрічка «Dixie Land» отримала нагороду на Одеському кінофестивалі-2017 як найкращий український повнометражний фільм.
Діти з цікавістю та дуже позитивно сприйняли фільм про дивовижний херсонський дитячий джаз-бенд. Під час перегляду студенти жваво обговорювали стрічку та намагалися впізнати місця зйомок фільму у Херсоні та на березі Чорного моря. Кіно всім дуже сподобалося, фільм проводжали гучними оплесками і вже запрошують у гості Мандрівний Docudays UA наступного року.
Ось така весела, повчальна та повна різнобарвних емоцій подорож із Мандрівним Docudays. Уже сумуємо за ним та чекаємо знову в гості.
Про те, як пройшов фестиваль у Херсоні, можете прочитати тут.
Організатори висловлюють велику подяку за допомогу у проведенні показів:
- Онлайн газета «Вгору»
- Управління забезпечення прав людини Національної поліції України
- Громадська організація «Товариство воїнів-учасників, ветеранів АТО на Сході України, м. Скадовськ»
- Громадська організація «Українська Єдність»
- Каланчацький будинок культури
- Чаплинський культурно-мистецький центр
- КУ "Центр соціальних послуг" Чаплинської селищної ради
- Скадовський районний будинок культури
- Новотроїцький районний будинок культури
- Новотроїцька районна державна адміністрація
- Професійно-технічне училище №27, Херсонська область, Генічеський район, м. Генічеськ
Організатори Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в Херсонській області:
- ГО «Нова генерація»
- БО «Фонд милосердя і здоров’я»
Партнери Мандрівного фестивалю документального кіно про права людини Docudays UA в Херсонській області:
- ГО «Режисер.орг»
- Онлайн газета «Вгору»
- Херсонська обласна універсальна наукова бібліотека ім. О. Гончара
- Херсонська обласна бібліотека для дітей ім. Дніпрової Чайки
- Бібліотека-філіал №3 Херсонської ЦБС
- Кіноклуб «Кінолюбителі Херсону»
- ХОЦ «Успішна жінка»
- Кримськотатарський культурно-спортивний центр «Куреш»
- Кінотеатр «Ювілейний», КП «Кіновідеопрокат» Херсонської обласної ради
Джерело – Вгору
