Я хотіла би навести основні помилки замовників, які виникають під час проведення публічних закупівель. На це потрібно звертати увагу при підготовці тендерної документації та при ухваленні рішень під час здійснення самих публічних закупівель.
Нагадаю, що під час проведення публічних закупівель ми керуємося законом "Про публічні закупівлі", а у випадках здійснення закупівель для потреб оборони – відповідним законом про закупівлі в оборонній сфері.
Скарги про порушення законодавства щодо публічних закупівель розглядає адміністративна колегія Антимонопольного комітету України. Це за умови, що вартість предмета закупівлі перевищує 200 тисяч гривень, а робіт – 1,5 мільйони гривень.
Будь-які процедури публічних закупівель – так звані тендери – починаються з підготовки тендерної документації. Цей етап є важливим, адже від того, як сформована документація, залежать майбутні умови участі в тендерах.
* * *
І. Однією із помилок замовників при підготовці тендерної документації є встановлення дискримінаційних вимог. Це призводить до обмеження потенційного кола учасників тендеру.
Припустимо, що на розгляд Колегії надійшла скарга щодо встановлених замовником вимог у тендерній документації на закупівлю послуг гарячого харчування (їдалень).
На думку скаржника, ці умови є дискримінаційними і суттєво обмежують коло можливих учасників процедури закупівлі.
Колегія задовольняє скаргу, визнавши дискримінаційною вимогу про те, що необхідно підтверджувати досвід виконання робіт виключно з бюджетною установою. Позаяк скаржник міг підтвердити такий досвід з приватними компаніями.
Врешті, замовника зобов’язують внести зміни до тендерної документації.
ІІ. Інша помилка – коли переможцем визнають учасника, пропозиція якого не відповідає вимогам тендерної документації.
Уявімо, що документація вимагає надати продукцію вагою у 100 кілограмів. Це означає, що замовник визначив: те, що йому потрібно закупити, повинно мати саме таку вагу. Ані більше, ані менше.
Учасник тендеру пропонує продукцію вагою 89 кілограмів. Замовник бере до увагу його пропозицію – і визначає переможцем.
Колегія, що розглядає скаргу іншого учасника тендеру, у цьому випадку скасовує рішення замовника. Адже продукція, запропонована "переможцем", не відповідає технічним характеристикам, зазначеним у документації.
Водночас, якби замовник передбачив у документації, що вага бажаного продукту має становити до 100 кілограмів, це означало би, що чітко визначена вага для нього не є принциповою. А отже, продукція з будь-якою вагою до 100 кілограмів буде відповідати умовам і зможе виграти тендер.
З іншого боку, якщо вага чітко встановлена, учасники мають повне право оскаржувати вимоги тендерної документації. Наприклад, вони можуть довести її дискримінаційний характер.
Важливо пам'ятати: саме замовники встановлюють вимоги тендерної документації і несуть за це відповідальність.
Колегія не вповноважена визначати, що краще в тому чи іншому випадку. При ухваленні рішень Колегія керується виключно тим, що тендерна пропозиція має відповідати умовам тендерної документації, як того вимагає закон.
ІІІ. Ще одна помилка замовників – це обрання не тієї підстави відхилення.
Можливо, ця помилка пов’язана із необізнаністю замовників щодо підстав відхилення тендерних пропозицій. Перелік таких підстав встановлений у ст. 30 закону "Про публічні закупівлі".
Наприклад, у тендерній документації передбачено надання довідки із певною інформацією. Учасник тендеру надав таку довідку у складі своєї пропозиції, однак замовник її відхилив. Він зазначив, що пропозиція не відповідає умовам тендерної документації, а саме – не надано довідку.
Колегія задовольняє скаргу учасника щодо неправомірності відхилення його тендерної пропозиції, оскільки довідка була у її складі. Водночас Комісія встановила недостовірність вказаної у довідці інформації.
Таким чином, замовнику варто було із самого початку обрати належну підставу відхилення. У цьому випадку – це надання недостовірної інформації, а не відсутність документу у складі пропозиції.
IV. Наступна помилка стосується неправильного застосування п. 7. ст. 28 закону "Про публічні закупівлі", де йдеться, що замовник має право звернутися за підтвердженням інформації, наданої учасником, до органів державної влади, підприємств чи організацій, відповідно до їх компетенції.
Ця норма передбачена в законі для того, щоб замовник мав право відхилити пропозицію, якщо встановить недостовірність поданої учасником інформації.
Однак на практиці часто маємо зовсім інше.
Наприклад, учасник подав не всі документи, передбачені тендерною документацією, а після обрання його переможцем замовник звернувся до цього учасника для уточнення поданої інформації. У відповідь замовник отримав документи, яких не було в складі пропозиції.
Інший учасник процедури скаржиться до Колегії, яка вирішує скасувати рішення про визначення переможцем цього учасника.
Варто пам'ятати: документи повинні бути надані у повній відповідності до вимог тендерної документації та не можуть бути додані після закінчення кінцевого терміну подання пропозицій.
У тому числі після визначення учасника переможцем.
* * *
Це лише частина типових помилок замовників під час проведення процедур публічних закупівель. Їх варто і надалі систематизувати та доводити до відома громадськості, аби всі учасники ProZorro знали і вміли відстоювати свої права.
Вдалих вам закупівель!
Джерело – Вгору
