Натомість батьки міських одинадцятикласників -- обурені! Міністерство освіти оприлюднило новації для абітурієнтів. Цього року для вступників запроваджують регіональний, галузевий та сільський коефіцієнти.
Так, конкурсний бал абітурієнтів із сільських шкіл множитимуть на 1,02. Міністр освіти й науки Лілія Гриневич обгрунтовує нововведення тим, що дітей із села треба підтримувати, бо дуже часто вони не мають доступу до якісної освіти.
"Я шокована такою новацією, -- скаржиться мама одинадцятикласника з обласного центру Світлана Гвоздичко. -- Два роки мій син ходив до репетиторів, щоб вступити в омріяний навчальний заклад. Я змушена була поїхати на заробітки до Польщі, аби дати дитині гідну освіту. І що тепер? Через такі преференції син може не потрапити на бюджетне навчання".
Доцільність запровадження такого коефіцієнта обговорюємо з Ігорем Лікарчуком, екс-керівником Українського центру оцінювання якості освіти <https://testportal.gov.ua/>, та Іриною Когут, експертом аналітичного центру CEDOS.
-- Як розцінюєте такі вступні нововведення? Які переваги даватиме абітурієнтам сільський коефіцієнт?
І. Лікарчук: -- Якщо дитина з міської та сільської школи матиме за ЗНО однакову кількість балів, то завдяки коефіцієнтові перевагу при вступі на бюджет нададуть абітурієнтові із села. Найгірше буде, якщо,
наприклад, у випускника міської школи буде 180 балів за ЗНО, у випускника сільської -- 140, але коефіцієнт зрівняє їх між собою за право вступу.
На мою думку, коефіцієнт відкриває ще один шлях доступу до університетів абітурієнтам, котрі не мають належної підготовки. Тобто ЗНО можна скласти будь-як, але коефіцієнт допоможе стати студентом. Як результат, кількість студентів, котрі нічого не знають, в університетах збільшиться. На жаль, принцип "прийняти до університету не найкращих, а будь-кого" далі панує в українській вищій освіті.
Впевнений у тому, що встановлення коефіцієнтів -- це порушенням конституційного принципу рівного доступу до вищої освіти на конкурсних засадах. Якщо ми комусь надаємо право вирішувати, який і кому ставити коефіцієнт, то про який рівний доступ може йтися?!
І. Когут: -- В Україні нині немає проблем із доступом до вищої освіти, бо кількість абітурієнтів рік у рік скорочується набагато швидше, ніж зменшується кількість бюджетних місць. У середньому по країні конкурс
при вступі -- менш ніж дві особи на місце. Якщо це педагогічний інститут в обласному центрі, то там навіть коефіцієнт не потрібен.
Коли ж говоримо про конкурс у хороший університет, то, судячи з того, які високі бали в абітурієнтів, котрі вступають на престижні спеціальності з гімназій, ліцеїв, навряд чи цей коефіцієнт врятує вступника із села. Хоча для деяких дітей він таки відіграє свою роль, і вони потраплять на омріяну спеціальність.
-- Навіщо Міносвіти запровадило сільський коефіцієнт? Які наслідки це може мати? Чи справді діти із сільських шкіл показують на ЗНО гірші результати?
І. Когут: -- Дві третини дітей в Україні навчається у сільських школах. Так, випускники сільських шкіл показують на ЗНО гірші результати. Наприклад, за підсумками минулорічного ЗНО, середній бал міських випускників з української мови та літератури становив 149.3, сільських -- 136.7 за 200-бальною шкалою, з математики 141.2 -- у міських і 129.4 -- у сільських. За тестовими балами (тобто враховуючи тих, хто не склав тесту, набравши замало балів), різниця між містом і селом становила майже 13 балів з української мови та 6 балів з математики.
І. Лікарчук: -- Запровадженням цих коефіцієнтів міністерство принизило сільську школу. Тому що аж ніяк не всі міські школи дають освіту належної якості. Якби не було краще розвиненої системи репетиторства у
містах, то, повірте мені, ми мали б ще гіршу картину у деяких міських школах, аніж у сільських.
Крім того, тут є чимало нюансів. Школа може бути у приміській зоні, але вважатися сільською. То, вибачте, чому діти з цієї школи повинні мати якісь пріоритети порівняно з учнями закладу, який міститься на території міста за якийсь кілометр?! Це ж несправедливо.
Міністерство нівелює конкуренцію між вищими закладами освіти за абітурієнтів. Ми свідомо даємо можливість вишам, якість освіти яких не відповідає запитам тих, хто хоче здобути цю освіту, набрати будь-кого,
аби не припинити існування. І це за бюджетні гроші. Тим самим ми далі адміністративними методами підтримуємо на плаву вищі заклади освіти, які давно мали б зникнути з освітньої мапи України.
-- Чому встановлений саме коефіцієнт 1,02, а не нижчий чи вищий?
І. Когут:-- У тому-то й річ, що ніхто ніяких досліджень не проводив.
І. Лікарчук: -- Зроблено ще один крок до нівелювання ЗНО у вступній кампанії. У нас уже є категорія абітурієнтів, які можуть взагалі не складати ЗНО й ставати студентами. Тепер з'явилася категорія вступників,
погані результати ЗНО яких можуть бути відкориговані якимось коефіцієнтом. Прикро, що все так відбувається.
Джерело – Вгору
