12 квітня 1857 року у паризькому видавництві Мішеля Леві опублікували "Мадам Боварі" французького письменника Ґюстава Флобера. Через шалений успіх кілька разів перевидавали.
Ґюстав Флобер народився в Руані 12 грудня 1821 року. В юності діагностували епілепсію. Через хворобу кинув юридичний факультет та оселився в родинному маєтку Круассе, де прожив до смерті. Одружений не був, але мав стосунки із письменницею Луїзою Колет (1810-1876). Писати почав рано.
Ідею роману та стиль написання 30-річному Флоберові підказали друзі. До того він пробував писати філософські поеми. Хоч як не опирався потім автор, у Емми Боварі був реальний прототип. Близький друг нагадав йому історію життя родини Деламар. Молода дівчина Дельфіна Деламар вийшла заміж за нелюбого вдівця-лікаря з провінції Франції. Від нудьги заводила романи і витрачала гроші чоловіка. Коли заплуталася в боргах і численних стосунках – покінчила життя самогубством.
Робота над "Мадам Боварі" просувалася повільно. Іноді Флобер писав, не встаючи з-за столу, до 15 годин на добу. Щоб написати досконалий твір, перечитав усі романи, які читала Емма Боварі. Вивчав симптоми отруєння миш'яком, аби правдоподібно описати сцену смерті героїні.
"Коли описував сцену отруєння миш'яком, так проник в образ, що мені стало погано. Мене знудило на стіл", – скаржився друзям письменник.
За три місяці до публікації книги Флобер сім днів провів на лаві підсудних у Кримінальному суді Парижа. До видання книги уривки роману публікували в журналі "Паризький оглядач" (Revue de Paris). За це автор отримав 800 франків – невелику на ті часи суму. Скільки заробляла за два місяці стенографістка. Роман про життя французької міщанки Емми Боварі, яка зраджувала чоловікові та вела легковажний спосіб життя, обурив французів. Читачі вирішили, що твір згубно впливає на доброчесних жінок. Прокурор закликав до відповідальності письменника, редактора журналу та навіть типографа. Звинуватили їх в "образі громадської моралі, релігії та добропристойності". Опису еротичних сцен чи інтимних моментів у романі не було. Флобер писав загальними фразами і лише давав натяки: "Шарль був у полоні спогадів про чудову ніч – його душа була спокійна, а тіло вдоволене". Захисник Флобера, відомий на той час адвокат Антуан Джулс Сенард, наводив подібні цитати із класичної літератури та спростовував наявність у романі еротизму. Суд виправдав Флобера. Але його репутація "серйозного письменника" була підірвана. Але це зробило рекламу романові. Критики називали мадам Боварі "буржуазною Мессаліною", "Куртизанкою".
Джерело – Вгору
