У лютому, 205 років тому, на хуторі Убіжище Пирятинського повіту на Полтавщині, у сім’ї відставного штаб-ротмістра Павла Гребінки народився син Євген.
Навчався він у Ніжинській гімназії. Більшість його біографів люблять підкреслювати, що навчався разом із Миколою Гоголем. Але забувають згадувати про його дружбу з Яковом де Бальменом, загибель якого на Кавказькій війні в 1845 році так засмутила Тараса Шевченка, що той присвятив йому поему “Кавказ”.
Якісна освіта на теренах колишньої Гетьманщини надавала випускникам переваги перед фонвізінськими митрофанушками-“недорослями”. А російська імперія охоплювала величезні території і потребувала освічених управлінських кадрів.
Та перетікання кращих мізків у Петербург, де українці могли реалізувати свої амбіції, провінціалізувало вчорашню Гетьманщину. Це призвело до того, що серед нащадків козаків виникали українофобські настрої.
Натомість у самому Петербурзі утворилася “колонія” українців, якій протистояли консервативним колам.Листи молодого Євгена Гребінки дуже добре ілюструють цю добу. Його брат Аполлон під час навчання потерпав через вимову. З обуренням Євген Гребінка згадував бал, на якому зустрів українського козака, який був переконаний, що “малоросійська” мова груба, важка, “неловка”. А переконував того у протилежному донський офіцер-артилерист.
Гребінка згадував, як студенти грали у Петербурзі “Наталку Полтавку”. Частина глядачів потішалася з пісні “Віють вітри”, бо вважала, що актори не володіють російською мовою. Логіка існування імперій потребувала зняття таких протиріч.
У 1834 році Гребінка переїжджає до Петербурга. Збірка його байок приносить чималий успіх. Його ім’я стає пізнаваним у літературних журналах. А у 1835-му Євген Гребінка знайомиться з Тарасом Шевченком.
Читати Гребінка почав дуже рано і багато. У шкільні роки страждав від того, що не може купувати багато книжок, дивувався, як люди можуть витрачати гроші на розкіш і не купувати книг. На момент знайомства з Шевченком він уже міг дозволити собі гідну бібліотеку. Тільки участь Євгена Гребінки у виданні “Кобзаря” заслуговує на вшанування його пам’яті. Та без його бібліотеки творчий шлях Шевченка міг бути інакшим.
Можливо, він навіть став би російськомовним письменником, як Микола Гоголь. У 1837 році Тарас Шевченко намалював портрет Гребінки.
1838 року Євген Гребінка організовує викуп з кріпацтва свого товариша. За портрет Василя Жуковського роботи Карла Брюллова, який розігрували в лотерею, не вдалося отримати необхідні 2500 карбованців. Довелося збирати гроші у складчину. У 1840 році Євген Гребінка не лише переконав Петра Мартоса видати “Кобзар”, а й особисто відніс книгу в комітет цензури, щоб пришвидшити дозвіл. 1838 року вів переговори з видавцем “Отечественных записок”, але Віссаріон Бєлінський відмовив видавця від друку українського періодичного видання. Гребінка не опускає рук і в 1841 році сам друкує альманах “Ластівка”, до якого помістив п’ять творів Тараса Шевченка, в тому числі уривок із “Гайдамаків”.
Через вологий клімат Петербург називали “чахоточним” (від “чахнути”) містом. У 1841 році Євген Гребінка захворів на туберкульоз. Чи міг би наш герой прожити довше, якби покинув столицю і повернувся у м’якший клімат України? У будь-якому разі, поїздки на батьківщину були для нього духовною розрадою.
1843 року Євген Гребінка пише легендарні “Очи чёрные”, які згодом стали одним із найвідоміших російських романсів. Вірш було написано під час відпочинку разом із Тарасом Шевченком і Яковом де Бальменом.
Тридцятирічного поета причарувала п’ятнадцятирічна Марія Ростенберг, якій він і присвятив цей вірш. Вірш Гребінки вразив своєю ліричністю Шевченка. Але саме після цього обривається дружба поетів. Гребінка не міг заохочувати любов Шевченка до Ганни Закревської – дружини спільного приятеля. Інша версія вказує на те, що Марія Ростенберг була родичкою ненависного Тарасові пана Енгельгардта. Та більш вірогідною є політична причина.
Він був у захваті від того, що цар Микола І жартує з козаками-охоронцями “малоросійською” мовою.
Євген Гребінка дослужився до шостого рангу в “Табелі о рангах”, став колезьким радником і в офіційних справах до нього вже звертались не інакше, як “ваше високоблагородіє”. Служив у міністерстві ідеолога самодержавства, міністра народної просвіти Сергія Уварова, який був творцем державної ідеології Російської імперії (її основні складники: православ’я, самодержавство, народність). Врешті-решт цар Микола І був покровителем його друзів. Тож у кривдах простого народу, які висміював у своїх байках, щиро звинувачував лихих бояр, які приховують правду від царя.
У тому ж 1843 році виходить роман “Чайковський”, написаний на основі родинних переказів. На початку роману Гребінка прославляє пирятинців, які дали відсіч шведам і зрадникам (козакам Мазепи). А для Тараса Шевченка Мазепа був борцем за волю. Тому дружба поетів могла не витримати лояльності Гребінки до імперії і царя Миколи І, який для Шевченка був уособленням кріпацького ладу.
Після одруження Гребінка багато пише, публікується і викладає. Але туберкульоз виснажує організм. Застудившись, помирає 3 грудня 1848 року.
Перед його смертю, у 1847 році, у Києві були заарештовані члени Кирило-Мефодіївського братства. Тараса Шевченка відправили у солдати. Почалися утиски української культури. Тріумф українофільства у Російській імперії закінчився.
З цього часу вся українська література потрапляла під особливо прискіпливе око цензури. У тому числі і твори “його високоблагородія” Євгена Гребінки, надруковані за царя Миколи І.
Джерело – Вгору
-original.jpg)
