Одразу після початку російської окупації українського півострова кримчани Ольга та Олександр зрозуміли, що не хочуть залишатися там жити.
Про це пише "Прецедент".
Ольга: «У нас є маленькі діти, і ми вирішили їх вивезти з території Криму, бо і я і мій чоловік жили за Радянського Союзу і трішечки розуміємо ситуацію, яка є у Росії. поліцейська держава, скажемо так. Ми своїм дітям такої долі не бажали».
Родина почекала до кінця навчального року у дітей, знайшла помешкання у Херсоні і у липні 2014 року переїхала. На жаль, швидко знайти нову роботу їм не вдалося, тому вони звернулися до міської служби зайнятості, сподіваючись отримати там допомогу по безробіттю, бо ж раніше вони працювали офіційно на державних посадах.
Ольга: «Нас поставили на облік, але відмовилися нараховувати нам допомогу у повному обсязі, бо у березні вже були закриті всі казначейські рахунки. Тому всі підприємства, які навіть бажали перераховувати певні податки та збори до бюджету України, вже не мали такої змоги. І служба зайнятості відмовилася нараховувати нам допомогу по цим відомостям, що були у наявності у єдиному державному реєстрі соціальних внесків».
Чиновники порадили безробітним отримати довідки про зарплату з місця роботи. Звісно, вони навряд чи взяли би до розгляду довідки, де Крим був би зазначений не українською територією. В результаті їм обом призначили допомогу у мінімальному розмірі: на той час — трохи більше 900 гривень. Але вони розраховували на суми понад дві і чотири тисячі гривень щомісяця відповідно, виходячи з їхніх заробітків і сплачених податків. Ольга звернулася до Регіонального центру прав людини і там їй порадили позиватися проти Центру зайнятості до суду. Юрист, який співпрацює з Українською гельсінською спілкою з прав людини, Роман Мартиновський каже, що листування з «органами влади» Криму є наразі безглуздим.
Роман Мартиновський: «Користуючись нашими консультаціями, вони переконали Центр зайнятості, що вони не могли написати окупанту, що вони звільняються через окупацію. Звільнились, звичайно, за власним бажанням, але це було вимушене бажання, бо вони не могли звільнитися з інших підстав. Ну, звичайно, ми сказали, що це є дискримінаційний підхід, що це є абсолютно невиправдано і не відповідає тому, що сталося в Криму».
В результаті 5 липня 2016 року суддя Херсонського міського суду Світлана Майдан своєю постановою задовольнила позов переселенців з Криму до Херсонського міського центру зайнятості. В результаті центр зайнятості провів розрахунок допомоги по безробіттю для цих переселенців, виходячи з останніх шести календарних місяців, що передують місяцю, в якому Управління Пенсійного фонду України в Красноперекопському районі Автономної Республіки Крим припинило сплату єдиного соціального внеску, та провів перерахунок вже виплаченої допомоги, здійснивши доплату.
Роман Мартиновський: «Суд погодився із тим, що дії Центру зайнятості були невиправдані, тому що вони відповідальність за агресію і за те, що підприємство не сплачувало ці платежі, поклали на фізичну особу, на добросовісного платника».
Центр зайнятості не оскаржував це рішення і сплатив всю суму допомоги Ользі, але її чоловік Олександр своїх грошей так і не отримав, бо його справа перебуває на касаційному розгляді у Верховному Суді України.
Джерело – Вгору
