А ви уклали шлюбний контракт? У шлюбному договорі пара домовляється не тільки про можливий поділ майна, але й про те, хто виплачуватиме борги
За місяць осінь – сезон весіль! Але, перш ніж пролунає “А тепер – надягніть обручки”, закохані можуть, за бажанням, поставити підписи під одним невеликим, але важливим для обох документом. Це – шлюбний договір. Про те, що передбачає цей документ, як його укладають, яким є термін дії та інше, розпитуємо Галину Попович, приватного нотаріуса.
– Шлюбний договір укладають до чи після реєстрації шлюбу? Як багато часу потребує підготовка такого договору?
– Шлюбний договір набуває чинності з моменту реєстрації шлюбу, але укласти цей документ можна як перед одруженням, так і після нього. У разі підписання такого договору вже у шлюбі документ буде вважатися чинним з моменту його нотаріального посвідчення. Під час укладення угоди (контракту– неофіційно можна назвати це і так, по-західному) сторонам важливо врахувати якнайбільше можливих життєвих ситуацій, що можуть виникнути у сімейному житті. Як правило, документ складається з трьох аркушів, 30-35 пунктів. І докладно обміркувати потрібно кожен із них. Тому варто це робити не в день укладання шлюбу, а бодай кілька днів перед тим. На бажання сторін шлюбний договір можуть укладати у присутності свідків.
– Що конкретно можна зазначити в договорі, а що – ні?
– Такий договір, відповідно до глави 10 Сімейного кодексу України, може містити будь-яку інформацію щодо моральних, майнових і немайнових обов’язків подружжя. У шлюбному контракті передбачають майнові права та обов’язки подружжя, зокрема питання, пов’язані з правом власності на рухоме та нерухоме майно як придбане до шлюбу, так і під час шлюбу, на майно, одержане в дар чи успадковане одним із подружжя, а також питання, пов’язані з утриманням одне одного та дітей, та інші. Водночас діє правило: умови шлюбного контракту не можуть погіршувати становище подружжя порівняно із законодавством України. І ще. Відповідно до чинного законодавства, неповнолітні укладають шлюбний контракт зі згоди їхніх батьків чи інших законних представників.
– Що може бути підставою для розірвання шлюбного договору?
– Подружжя може відмовитися від шлюбного договору, але тільки за взаємною згодою, про що слід подати до нотаріуса відповідну заяву. Одностороння відмова від шлюбного договору неприпустима. На вимогу одного з подружжя шлюбний договір може бути розірваний за рішенням суду. Водночас якщо життєва ситуація змінилася, виникла потреба у внесенні змін, доповненні до чинного договору чи викладенні його в новій редакції, то закон цього не забороняє. Такі зміни мають бути внесені за згодою сторін та нотаріально посвідчені. В іншому разі вони можуть бути визнані судом неправомірними. З правового погляду, нотаріус має право відмовити у внесенні таких змін до договору у разі, якщо це суперечить вимогам чинного законодавства або погіршує становище одного з подружжя чи дитини. Кожна сторона у шлюбному контракті має право на судовий захист у разі недотримання іншою стороною умов договору. У разі розірвання шлюбу, визнання його недійсним, усі майнові спори, спори про дітей та інші вирішує суд на підставі чинного законодавства – з урахуванням умов шлюбного контракту.
– А якою буде доля шлюбного контракту, якщо весілля скасовано?
– Якщо реєстрація шлюбу не відбулася, попереднє укладення шлюбного договору не тягне за собою жодних правових наслідків і він вважається не укладеним.
– Що мотивує молоді пари до укладання таких договорів?
– Молоді пари найчастіше роблять це за настановою батьків, які прагнуть у разі розлучення дітей убезпечити сімейне майно. Доволі типова така ситуація: перед весіллям батьки купили доньці чи синові окреме житло (меблі, автомобіль тощо), вклали у це чималі гроші й, зрозуміло, не хочуть, щоб це майно стало в майбутньому об’єктом суперечки. Інший варіант – одружуються люди, які вже мають досвід шлюбу й розлучення, і вони добре знають, які спірні моменти спільного життя потрібно узгодити і документально засвідчити заздалегідь. Пригадую, як укладала шлюбний договір поважна пара, обом було за 70 років. Ці люди бажали чітко застерегти деталі поділу належного їм майна у майбутньому, адже вже мали потенційних претендентів на це майно – дітей від попередніх шлюбів.
– Цей документ може стати у пригоді лише в разі розлучення?
– Не обов’язково. Наприклад, у шлюбному контракті може бути пункт про порядок погашення боргів за рахунок спільного чи роздільного майна. У наш час люди доволі часто опиняються у ролі боржників, і кредитор має право звертатися з претензією як до позичальника, так і до його законного чоловіка чи дружини. Якщо ж у шлюбній угоді є пункт, в якому зазначено, що один із членів подружжя не зобов’язаний виплачувати борги іншого, то жоден колектор чи суд його до цього не змусить.
Джерело – Вгору
