В Україні офшорний скандал співпав з вихором принизливої критики Порошенка. Природне обурення людей багаторазово посилено і використовується тими, хто в цій ситуації відстоює власні інтереси.
Публікація документів панамської компанії Mossack Fonseca – скандал світового масштабу. Я не є експертом з офшорів, проте цікавився цим питанням у світлі справи концерну Roshen, що фігурує в журналістському розслідуванні.
Судячи з усього, використання офшорів – поширена практика організації фінансових потоків великих компаній. Це пов'язано не тільки з податками, але і з безпекою, а також багатьма іншими ризиками для таких компаній.
З точки зору звичайної людини, це аморально, але з точки зору світової економіки – загальноприйнята практика. В БПП вже прокоментували цей інцидент, заявивши, що мова йде не про ухилення від податків, а про підготовку компанії до продажу.
В Україні цей скандал збігся з вихором принизливої хвилі критики як по відношенню до Петра Порошенка, так і до влади в цілому. І, гадаю, цей сплеск – не природне явище. Навпаки, він був навмисно організований.
Чому так відбувається? Найчастіше, після першого етапу революції і відходу старої влади на її місце приходять помірні. З часом стає зрозуміло, що помірні (навіть якщо працюють у потрібному напрямку) не можуть задовольнити великі очікування переможців – типова ситуація для революцій. І таке обурення, як мені здається, багаторазово посилене для використання тими, хто в цій ситуації відстоює власні інтереси.
Перша постреволюційна влада помірних завжди складається зі старого політикумуРеформи в Україні, звичайно, просуваються так-сяк, проте дійшли до тієї точки, коли стають небезпечними для тих, хто видобуває монопольну ренту з нашої країни. І мова йде не тільки про десятку найбагатших українців, таких сотні тисяч. У кожній сфері є певна монопольна група, яка цілком користується своїм привілейованим становищем: нехай це кладовище або будинок інвалідів.
Монополісти не організовані, а, радше, об'єднані спільними цінностями та інтересами. Це соціальна тканина нашої країни.
Як наслідок виник рух з дискредитації влади, причому справжніх борців легко відрізнити від тих, хто намагається захистити свої інтереси. Справжні борці говорять про іншу групу людей, яка могла б краще здійснювати оновлення країни, і тому хотіли б змінити владу. Тут можна дискутувати. Але коли мова йде виключно про те, щоб прибрати нинішню владу, то це прямий шлях до кризи.
Перша постреволюційна влада помірних завжди складається зі старого політикуму і володіє всіма його рисами. Вони – не ангели, проте в соціальних процесах ми завжди повинні міркувати в категоріях найменшого зла. Чому українські революціонери вдалися до допомоги старих партій і тих же олігархів? Тому що немає альтернативи, створеної самими революціонерами. Суспільство просто вибрало найкраще з того, що було. Я не кажу, що президент, прем'єр і вся команда влади кришталево чисті. Я лише кажу, що вони такі, якими й були.
Нехай не завжди послідовно і не завжди швидко, однак помірні здійснюють реформи. Не можна сказати, що нинішній потік критики в бік влади кимось організований, проте він працює на зупинку реформ у країні. Чим складніша криза, тим вона триваліша і тим сильніше страждають реформи.
А після відходу помірних до влади, на жаль, найчастіше, приходять радикали, які несуть великі лиха.
Олександр Пасхавер
Вчений-економіст, член-кореспондент Академії технологічних наук України
Джерело – Вгору
