Минулої п’ятниці в Херсон приїжджав експерт програми ЄС “Угода мерів” та фахівець з енергозбереження Несторівської групи* Святослав Павлюк. В ексклюзивному інтерв’ю для “Вгору” він розповів про те, що зараз можна зробити в питаннях енергоефективності держави, та, зокрема, міста Херсона.
Насамперед, на думку експерта, без однакового для всіх доступу до ресурсів країни зрушень не буде. Якщо, скажімо, продається ліс, а хтось хоче виробляти палети чи паливні брикети, то держава має забезпечити чіткі, прозорі і рівні для всіх правила доступу до аукціону. Тобто, кожен може купити ліс на рівних умовах, без схем та домовленостей. Такими ж мають бути принципи доступу до надр: газу, нафти, води.
– Немає жодної успішної держави, де б діяв “закритий доступ” до ресурсів, – розповідає Святослав Павлюк. – Тож ми намагаємося виписати чіткі принципи управління країною, за якими могло б формуватися нове законодавство. В усіх галузях повинні бути чіткі, зрозумілі та прозорі відносини. Так, цей процес повільний, поступальний. Але тільки так можна сподіватися, що станемо успішними. А чим далі йтиме процес децентралізації, тим менше уряд впливатиме на місцеве самоврядування. Тому зараз саме від херсонців залежить, яким ви сформуєте місто, як будете жити.
– Але ж деякими аспектами нашого життя керують з центру, наприклад, в енергетичній сфері.
– На цьому прикладі можна пояснити різницю між закритими/відкритими системами. За часів монопольного постачальника “Нафтогазу”, до чотирнадцятого року, газ нам коштував між $ 420 и 540. А за рахунок доступу до прозорого “вікна” мережі Європейського Союзу, ми купуємо газ майже вдвічі дешевше, між $ 180-200. Хоча в кінці 90-х Євросоюз мав ті ж самі проблеми, що й у нас. Але вони почали вирішувати їх не шляхом регулювання ціни, а – запроваджуючи конкуренцію. Реформа проводилася в три етапи. Перше, що вони зробили, – прийняли “Директиви стосовно посилення прозорості цін на газ і електроенергію, що стягуються з кінцевих промислових споживачів” (1990 р.) і “Директиви про транзит природного газу через мережі” (1991 р.). Це був “перший енергетичний пакет”. Потім і другий, і третій. І зараз у них – свобода вибору постачальника й вільний доступ до мереж. Газ у мережу може зайти з будь якого місця Євросоюзу. Його можна “закачати” в Португалії, а, заплативши за транспортування, отримати в Польщі. Мережа зобов’язана його туди доставити. Україна, приєднавшись до цієї системи, також отримала “знижку” на газ. Але в міських мережах ми все ще працюємо по-старому. І проблема є ідентичною в усіх українських містах. Євросоюз вирішував її, створюючи вільний доступ також і до мереж міста. У них будь-який виробник тепла, який виконує прописані критерії, отримує право постачати тепло в мережу. Так створюється конкуренція, виробники починають боротися за скорочення своїх втрат/витрат, ціна на послуги починає знижуватися.
– Як, на вашу, думку можна вирішити таку проблему в Херсоні?
– По-перше, ви не контролюєте те, що не можете виміряти. У вас в будинках, як і переважно в країні, облік тепла складає близько 40%. Усе інше списується в “квадратних метрах”. Якщо ви на заправці не будете дивитися, скільки намотав лічильник, то й заплатите, повіривши оператору. Так само, як телефонна розмова вимірюється не кількістю телефонних апаратів, а кількістю хвилин. Тож і тепло в будинку має вимірюватися не квадратних метрах, а в гігакалоріях.
Ми маємо прийти до вимірювання того, за що платимо. Адже якщо постачальників тепла не турбує відсутність обліку, це означає, що вони на тому заробляють. Тому десятиліттями лобіюють відсутність приладів обліку. І не тільки тепловики. Верховна Рада два роки не може внести законопроект про примусовий облік води, тобто те, що від нас вимагає Європейський Союз. І моя особиста думка, – якщо в будинках немає лічильників, – то в тих містах в мерію носять валізи грошей, щоб обліку й далі не було. Інакше ту проблему на місцевому рівні давним-давно б вирішили. І це питання для антикорупційного бюро чи прокуратури.
– І які суми “крутяться” там, де немає лічильників?
– Можна тільки здогадуватися. Бо не можна перевірити свій тариф, – чи справедливий він чи ні, – якщо не міряти рівень втрат у мережах. А там може “пропасти” 13% тепла чи води, або й 50%. Але можете бути певні – у постачальника є “гарна економічна мотивація” розраховуватися з містом тільки за своїм вихідним лічильником, якщо вхідного в будинок – нема. І ми ніяк не перевіримо, які втрати він впише в свої послуги. А мерія їх затвердить. Це буде офіційно затвердженим тарифом і ви зобов’язані його сплачувати. Ми сьогодні в Херсоні проїжджали кілометри вздовж теплотраси, у ній на десятках метрів нема ізоляції. Я спеціально зупинявся, виходив із машини, мацав – труба гаряча. Вона лежить на вулиці і гріє небо. А всі ці втрати ТЕЦ вписує в рахунки жителів тих будинків, де обліку тепла немає. Городяни мерзнуть, цілу зиму гріючи горобців та ворон. І тому не мають дивуватися, що рахунки такі високі. Тож чим швидше місто зобов’яже в ліцензійних умовах постачальника тепла поставити 100% облік – тим швидше ми будемо розуміти картину: які будинки скільки споживають. Тому облік – це питання номер один. І тоді ми можемо вести дискусії, чи справедливий в нас тариф, чи ні.
І тут є ще одна проблема: більшість міст не мають повного реєстру об’єктів на їхній території. Особливо це стосується державної та комунальної власності.
Якщо ви запитаєте, скільки у місті підприємств чи установ, скоріше за все, відповідь отримаєте дуже точну. Але коли запитаєте, скільки в місті будинків, ніхто точно не скаже. Бо всі розрахунки відбуваються між містом і організацією. Наприклад, з лікарнею. А скільки там корпусів та підсобок – ніхто не знає, ніхто ними не опікується в сенсі енергоменеджементу. Отож чим швидше місто почне вимірювати енергоспоживання бюджетних установ (які, до речі, повинні бути обладнані лічильниками вже три роки), – тоді ми й побачимо загальну картину.
В Україні, як пояснює Святослав Павлюк, створення такої системи енергоменджементу в містах законодавством не регламентовано. Але міста можуть починати робити це зі своєї доброї волі. І якщо добробут мешканців – у пріоритеті, то, як показує досвід, енергоменеджер досить швидко себе окуповує.
* Несторівська група – недержавне громадське об’єднання. У ньому працює 17 фахівців з окремих галузей. Це люди з різних середовищ, які поставили на меті розробку стратегії розвитку України в найближчій перспективі.
Джерело – Вгору
