Сьогодні, 25 лютого, виповнюється 145 років із дня народження всесвітньо відомої письменниці.
Люди, як зорі, полишають свій слід у свідомості майбутніх поколінь, особливо люди талановиті. Немов крізь серпанок легендарності проступає до нас образ поетеси, образ ніжний і чистий. Інколи – веселий, частіше – в задумі чи смутку. Кожним словом, променем думки, кожним болем своїм живе у душах нашого народу людина, ім’я якій – Леся Українка.
Справжнє ім'я відомої української письменниці – Лариса Петрівна Косач. Народилася вона в місті Новоград-Волинський. Її мамою була письменниця Ольга Косач, яка писала під псевдонімом Олена Пчілка. Батьком – Петро Антонович Косач, який дуже любив літературу і живопис.
У будинку Косачів постійно збиралися письменники, художники і музиканти, влаштовувалися вечори і домашні концерти. Основну роль у формуванні поглядів майбутньої письменниці зіграв дядько Лесі – Михайло Драгоманов –учений, фольклорист, громадський діяч.
У чотири роки дівчинка навчилася читати, у п’ять – грати на роялі, у вісім стала писати вірші. Леся знала кілька іноземних мов, що дало їй можливість широко познайомитися з класичними творами світової літератури.
Писати і друкуватися Українка почала у віці 12 років. До її ранніх творів належить український переклад “Вечорів на хуторі” Гоголя (у співавторстві з братом). Друкувалася вона й у закордонних журналах “Зоря”, “Житє і слово”, “Літературно-науковий вісник”.
Хвороба
Леся дуже любила музику. І мама купила для своєї малечі рояль, коли Лесі було усього п’ять років. Однак у дев’ять років дівчинка захворіла на туберкульоз кісток, і хвороба прикувала її до ліжка.
Лесі доводилося лежати з загіпсованим руками і ногою місяцями. Одного разу її тітка, Олександра Антонівна, яка вчила дівчинку грі на фортепіано, помітила, що Леся досить впевнено вибиває вільною від гіпсу ніжкою такт. Виявилося, що так дівчинка ... грала на роялі.
Чоловіки Лесі
Деякі дослідники називають першим коханням майбутньої великої поетеси Максима Славинського. Коли вони познайомилися, Лесі було 15, Максиму – 18. Вони разом переводили Гейне. Друга романтична зустріч відбулася в 1892 році. У майбутньому Славинський стане одним із керівників Центральної Ради, послом Української Народної Республіки в Празі. Заарештований чекістами, він помре у в’язниці.
Леся Українка присвятила Славинському такі шедеври любовної лірики, як “Горить моє серце”, “Стояла я і слухала весну”, “Сон літньої ночі”, “Хотіла б я піснею стати”...
Багато хто стверджує, що свого часу письменниця була небайдужою до студента Київського університету, який квартирував у Косачів. Тоді Лесі було 24. Вона вчила його французькій, він її – грузинській. Нестор одружився в 1897 році, що було для неї справжньою драмою. Леся написала Нестору безліч листів, та, на жаль, під час громадянської війни вони були безповоротно втрачені.
А ось першим справжнім коханням Лесі Українки називають її друга по нещастю – хворого на сухоти революціонера Сергія Мержинського. Вони познайомилися в Ялті в 1897 році, приїхавши на лікування. Йому було 27 років, їй – 26.
Спочатку він їй не сподобався, але поступово Мержинський заво.ював серце Лесі. Він називав письменницю “Леся-Ларочка”. Він помер у неї на руках в Мінську від туберкульозу легенів. Біля його смертного ложа Леся написала поему “Одержима”.
Через шість років після смерті Мержинського, коли Лесі виповнилося тридцять шість років, вона познайомилася зі студентом-першокурсником Климентом Квіткою, музикознавцем і збирачем народних пісень. Леся Українка запропонувала йому записати від неї пісні, які вона знала ...
Коли Леся оголосила про своє рішення вийти заміж за Квітку, її мати була категорично проти. Однак характер у Лесі був рішучий. Вона відмовилася від батьківських грошей і пішла до Климента, щоб почати з ним нове, самостійне життя.
Одружившись, Климент довів Лесі щирість своїх почуттів. Він щосили намагався зібрати гроші для лікування дружини, продаючи для цього все нажите. На виручені суми Леся лікувалася в Європі у найкращих лікарів, але хвороба продовжувала прогресувати.
Останній бій
Леся Українка і Климент Квітка офіційно оформили шлюб у церкві 7 серпня 1907 року. Спочатку вони оселилися в Києві, потім переселилися до Криму. Климент розпродає своє майно, розуміючи, що хвороба дружини прогресує, і щоб врятувати її, необхідно диво.
Леся багато подорожує світом в надії, що лікарі все ж вилікують її від туберкульозу. Паралельно вона не перестає писати.
Життя великої письменниці рятували лікарі Єгипту, Греції, Німеччини та Австрії. Проте все було марно і хвороба отримала верх. Померла Леся Українка в 1913 році в Грузії, а була похована в Києві.
Цікаві факти
• На честь Лесі Українки названо астероїд “Леся 2616”.
• Хворобливу і тендітну Лесю Франко назвав “єдиним мужчиною в нашому письменстві”.
• Одне з найстаріших дерев Луцька назване “Лесиним ясеном”, кажуть, що саме під ним поетеса написала свого першого вірша.
• Уже в чотири роки поетеса добре читала, а в п’ять уміла грати на фортепіано.
• Леся Українка любила читати вірші в тісній компанії близьких людей і акомпанувати собі на роялі.
• Мало хто знає, але Леся Українка ввела в нашу мову такі слова як “напровесні” та “промінь”.
Джерело – Вгору
