Єврокомісія 18 грудня опублікувала офіційний звіт з безвізового статусу для громадян України. За ним запускається процес скасування віз для перебування на території Європейського Союзу. За прогнозами експертів, українці зможуть вільно перетинати кордони з ЄС уже навесні нового року.
Зараз мало хто пам’ятає, що ще у 2011 році Янукович обіцяв ввести безвізовий режим, від якого потім відмовився. Петро Порошенко теж обіцяв введення режиму вже в 2015 році. Але президенти не відповідали на питання, що для цього потрібно зробити Україні. Чому те, що змогла здобути Молдова ще у квітні 2014 року, не змогли зробити ми?
Все дуже просто і між тим проблемно для виконання. Найважливішою вимогою ЄС стосовно України було створення діючої антикорупційної структури. Чому це просто, – бо ми не перша держава, яка виконує такі умови. Наприклад, Польща і Молдова теж пройшли цим шляхом.
А тепер – чому важко. На це питання читачам газети “Вгору” відповів на Першому вишколі “Асоціація з ЄС від А до Я”, який проводився в Дніпропетровську, співредактор “Європейської правди” Сергій Сидоренко. По- перше, не існує держави без корупції. Тож європейська спільнота не вимагає “захмарного”, тобто подолати корупцію “взагалі”. Але створити ефективний механізм боротьби з корупцією – теж непросто. Починаючи з 2004 року, до кожної держави, яка долучалася до безвізового режиму з ЄС, ставилися вимоги боротьби з корупцією. І вимоги постійно зростали, бо з'являлися нові лазівки. Наприклад, у Чехії, щоб “обійти” законодавство на відкритість тендерних закупівель, ввели “ліміт на суму”. Тобто, якщо закупівлі не перевищують цей ліміт, то інформацію про них можна не розголошувати. А це – дуже велике “вікно” для корупціонерів.
А про приклад Польщі розповів Влодзімеж Богачик, видавець “Газети Виборчої”. У Польщі в 2006 році теж, як тепер і в Україні, було створене Центральне Антикорупційне Бюро (з боротьби, перш за все, з політичною корупцією). Але громадяни йому не довіряли. Крім того, що працювати в Бюро набрали “старих людей”, найслабкішою ланкою польської антикорупційної реформи виявилась прокуратура. Адже всю діяльність ЦАБ у Польщі спочатку підпорядкували прокуратурі, де теж працювали старі кадри. А ті, у свою чергу, всі справи від Центрального Антикорупційного Бюро завертали назад . Таким чином ледве не спотворили всю діяльність ЦАБ. Нині ж Бюро досить успішно займається аудитом, аналітикою тендерних закупівель та корупцією децентралізації.
Отже, Україна мала провести антикорупційні реформи на основі досвіду всіх країн Європи. Те, що Петро Порошенко обіцяв безвізовий режим уже в цьому році, – не дивно. Адже зроблено дійсно багато: це і відкриті реєстри та тендерні закупівлі, і закони про доступ до публічної інформації тощо (тепер кожен може знайти за відкритим реєстром, що належить любому чиновнику) та багато іншого. Але це було – не головне. Головне – створення незалежного органу, що боротиметься з корупцією, Національного антикорупційного бюро. І це було дуже важко. Чому? А відповідь лежить у слові – “незалежного”. Щоб не було такої ситуації, як у Польщі, українське Бюро співпрацює зі спеціальною антикорупційною прокуратурою, яка в свою чергу займається тільки справами Бюро і є незалежною (ну, майже) від Генеральної прокуратури України. Але фінансування антикорупційної прокуратури ведеться Кабміном, який нещодавно “забув” профінансувати прокурорів на 2016 рік. Тиск із боку уряду і Президента на діяльність бюро вдалося зупинити тільки після втручання громадськості. Майже всі гілки влади України намагалися підпорядкувати новостворену структуру “під себе”, що і затягнуло виконання умов Єврокомісії і зайняло понад рік.
Тим не менш, ми змогли зробити до ЄС і безвізового режиму величезний крок. Хоча поки що він більше стосується туристів з біометричними паспортами. Адже тільки з таким документом можна буде вільно перетинати кордон та перебувати в країнах Європи до 90 діб. А для тривалого навчання та роботи візи знадобляться навіть із біометричним паспортом.
Джерело – Вгору
