Наближається 1 березня – день, коли чотири роки тому, у 2022-му, російські війська окупували Херсон. Згадаємо події тих перших днів вторгнення – загальновідомі та маловідомі.
Херсонський науковець, викладач ХДУ Олександр Черемісін опублікував на своїй сторінці допис, де розклив ключові результати свого дослідження на тему «(Не)відомий епізод бойових дій у Херсоні 1 березня 2022 р.: усноісторична реконструкція». Дослідження присвячене маловідомим подіям початку вторгнення РФ.
Основою дослідження стали усноісторичні свідчення самовидців, зіставленні з верифікованими документальними матеріалами, відкритими джерелами. Такий підхід дозволив відтворити локальний рівень перебігу подій початкової фази вторгнення, уточнити хронологію подій, локалізувати просторову динаміку та простежити поведінкові стратегії.
Нагадаємо, що Олександр Черемісін є автором таких видань як «Херсон 2022: з Україною в серці» та «Літопис цивільного спротиву Херсона у вимірах повномасштабної агресії росії проти України році». Обидва видання розповідають про цивільний спротив під час російської окупації у 2022 році. Там зібрані особисті історій херсонців.
За словами науковця, події в Херсоні наприкінці лютого-на початку березня 2022 р. доцільно розглядати в нерозривному зв’язку з оперативною ситуацією на рівні всієї Херсонської області. Оскільки міський вимір тут був безпосереднім продовженням регіональної військової динаміки.
Після прориву російських військ із території тимчасово окупованого Криму через південні перешийки Перекоп і Чонгар область перейшла в зону оперативного просування противника. У цьому контексті Херсон, як обласний центр не став стійким оборонним рубежем, а опинився в стані коли ініціатива перебувала в руках противника, – пише науковець.
Далі – допис Олександра Черемісін про розгортання подій у Херсоні на початку великої війни.
***
Локальні події в Херсоні 24 лютого – 1 березня 2022 р. реконструйовані на підставі свідчень учасників подій і відображають стан екстреної та хаотичної мобілізації без вертикального керівництва обороною. Формування підрозділів територіальної оборони відбувалось прискорено, не всі встигали долучитись до підрозділів, без документального оформлення, без повноцінної структуризації, зі слабким матеріально-технічним забезпеченням. Вже в перші дні вторгнення окремі групи тероборони були залучені до дій на підступах до Антонівського мосту. Подальші епізоди пов’язані з висуванням до Дар’ївського мосту та наступним наказом здати зброю і розосередитися, демонструють відсутність довготривалої оборонної концепції для захисту Херсона. У ці дні доцільно характеризувати тероборону як інституцію за допомогою якої була спроба компенсувати нестачу ресурсів і вертикальної координації індивідуальною ініціативою.
Події 1 березня 2022 р. в Херсоні вже перехід від боротьби на підступах до міста до встановлення російськими військами системного контролю над міськими комунікаціями. Підрозділи тероборони, що перебували на тимчасовому пункті дислокації отримали наказ на висування за напрямками, однак певні маршрути змінювались, що може свідчити про нестійкість і ситуативність планування, а точніше – його відсутність. Рух груп здійснювався в умовах вже наявної присутності ворожих підрозділів у місті. Херсон перестав бути тиловим де будь-яке пересування вимагало розвідки і обходу відкритих ділянок.
У цей час дії окупаційних сил, за реконструкцією зі свідчень, мали ознаки чіткої військової організації. Противник концентрувався на захопленні та утриманні транспортно-комунікаційних вузлів, мостів, магістралей, панівних точок огляду. Відбувалось встановлення ворогом кулеметних позицій на дахах будівель, патрулюванні бронетехнікою, розставленні снайперських точок формували систему повноцінного вогневого контролю.
Події в районі автовокзалу і скверу «Дубки»
Епізод діяльності групи тероборонівців в районі Автовокзалу і скверу «Дубки» можна представити локальним відображенням цієї загальної ситуації. Після переміщення малими вулицями в тил авторинку група отримала інформацію про наявність російської техніки на підступах далі була спрямована до району автовокзалу. Команда рухатись через сквер «Дубки» означала вихід на відкритий простір, який у ранніх умовах весни був добре проглядним і, за наявними ознаками, уже перебував під вогневим контролем противника. Альтернативний маршрут передбачав вихід до пішоходного мосту над Миколаївським шоссе з подальшим використанням висоти і наявністю кількох шляхів відходу. При підході до мосту група потрапила під кулеметний вогонь, оскільки противник вже встиг зайняти ключові позиції. Короткий вогневий контакт ускладнився низькою якістю боєприпасів і завершився організованим відходом підрозділу, оскільки подальше просування означало би фіксацію в зоні перехресного вогню.
В цьому епізоді проявляється роль особистості в історії Ігоря Кураяна, оскільки його досвід волонтерської діяльності з 2014 р., організаційні навички підприємця, знання міського простору і здатність швидко оцінювати ситуацію дозволили сформулювати альтернативну модель дій, що враховувала рельєф і географію міста та пріоритет збереження життів особовому складу. Саме тут індивідуальна раціональність визначила траєкторію руху групи і дозволила уникнути високої ймовірності масових втрат у відкритому секторі «Дубки».
Роль місцевої адміністрації в цій історії характеризується низьким рівнем включеності в оборонний процес. Фіксується відсутність фортифікації, нерозгорнутість барикад і блокпостів, не перекривались ключові комунікації із використанням місцевих ресурсів. Комунікація між цивільною ладою і підрозділами тероборони мала фрагментарний характер, навіть у питаннях використання об’єктів інфраструктури виникала потреба формального погодження, яке в умовах початої війни не забезпечувалось. У підсумку стихійна мобілізація не була інституційно впорядкована. Можна довго дискутувати про роль кожного в індивідуальному порядку але інституційно не було забезпечено єдиного управлінського контуру.
У загальному підсумку події в районі автовокзалу і скверу «Дубки» 1 березня 2022 р. стали мікроісторичним зрізом ситуації, коли Херсон опинився в оперативному провалі між прорваним обласним фронтом і відсутністю сформованого міського укріпленого району, коли російські війська діяли за логікою швидкого встановлення контролю над ключовими комунікаціями тоді як українська сторона в місті діяла фрагментарно, з опорою на ініціативу малих груп без розвідки.
У таких умовах індивідуальні тактичні навички і рішення мали вирішальне значення для виживання окремих підрозділів.
Фото: Гривна
Джерело – Гривна
