Мабуть, більшість людей, професії яких не пов’язані з медициною або які не мають родича-лікаря, не здогадуються, що така хвороба, як цукровий діабет, може виникнути неочікувано, навіть у пенсійному віці. Як своєчасно розпізнати хворобу?
Десь років 10 тому мама автора цих рядків почала скаржитися, що в неї чомусь буває надто сухо в роті. І навіть серед ночі їй хочеться пити. Що воно таке? Мамі було на той час близько 65 років. Спочатку ми не звернули особливу увагу на такий симптом, але згодом помітили, що мамі стає зле, якщо вона, наприклад, затягнула з обідом, вчасно не поїла. В неї починали трястися руки, вона блідла. Тоді ми звернулися до лікаря, спеціаліст припустила, що в мами розвинувся цукровий діабет ІІ типу, інсулінонезалежний. І от уже багато років без пігулок і спеціальної дієти не обійтися.
Виявляється, що наш випадок – не рідкість. Як кажуть лікарі, за неофіційними даними, в Україні протягом останніх кількох років кількість зареєстрованих хворих на цукровий діабет досягла 2 мільйонів осіб, що становить близько 4,5% усього населення держави. В структурі ендокринних захворювань цукровий діабет посідає друге місце після патології щитоподібної залози.
– Показники поширеності цукрового діабету в Україні з кожним роком зростають, – констатує лікар-терапевт прийомного відділення Херсонської обласної клінічної лікарні Федір Єрохін. – Цьому є дві причини: збільшення частоти виникнення цукрового діабету як такого та зростання якості профілактичної діяльності (раннє активне виявлення хворих на цукровий діабет ІІ типу). Адже ні для кого не секрет, що більшість українців не бажають зайвий раз відвідувати лікаря, але завдяки розвитку телекомунікацій, громадяни отримали вільний доступ до медичної інформації (на жаль, не завжди регламентованої) та дуже часто звертаються за медичною допомогою після виявлення в себе низки скарг, характерних для того чи іншого захворювання.
Отже, щоб наші читачі не «приміряли» на себе все, вичитане в Інтернеті чи почуте від знайомих, про тонкощі цієї хвороби ми поговорили з Федором Дмитровичем.
– Можливо, більшості людей уже відомо, що цукровий діабет – це група ендокринних захворювань, які розвиваються внаслідок абсолютної чи відносної недостатності гормону інсуліну, зниженню чутливості клітин людського організму до інсуліну, внаслідок чого виникає гіперглікемія – стійке підвищення рівня глюкози в крові.
– Федоре Дмитровичу, чим може нашкодити цей зайвий цукор?
– Ось тут і починається найцікавіше. Цукор у крові необхідний, оскільки саме з кровоносних судин він потрапляє в усі клітини тіла, де при його розщепленні виробляється енергія. Глюкоза утворюється в кишечнику при перетравленні вуглеводів. Тому навіть у здорової людини цукор у крові після їжі буде вищий, ніж натщесерце. В середньому в здорової людини цукор у крові не повинен підніматися вище 5,9 ммоль/л натщесерце та 11 ммоль/л через 2 години після прийому їжі. Але для того, щоб глюкоза проникла в клітини та перетворилася на енергію, необхідну для нашого існування, або накопичилася про запас у вигляді глікогену, необхідний саме гормон інсулін. Якщо ж із якихось причин кількість інсуліну або чутливість клітин до нього зменшується, цукор накопичується в крові, а споживачі-клітини залишаються ні з чим. Виникає «голод серед достатку».
Але на цьому неприємності для організму не закінчуються. Цукор тягне на себе воду з клітин. Накопичена в кров’яному руслі рідина інтенсивно виводиться через нирки, і в організмі настає зневоднення. Цим пояснюються так звані великі симптоми діабету: сухість у роті, спрага, рясне пиття (до 4–5 літрів на добу) й таке ж часте та рясне сечовипускання. Оскільки людина втрачає велику кількість води, а клітини її організму практично не отримують їжі, в хворого починає знижуватися вага, а неспроможність тканин використовувати глюкозу призводить до патологічного стану організму. Якщо на цьому етапі не розпочати лікування хвороби, людина гине від діабетичної коми (зневоднення, падіння тиску та самоотруєння організму), характерною ознакою розвитку якої є наявність ацетону в сечі. Якщо він з’явився, хворому потрібна негайна госпіталізація.
– Я так розумію, що зненацька хвороба не проявляється, вона наче підкрадається, поступово набирає обертів…
– Іноді всі ці симптоми розвиваються поступово. Протягом багатьох місяців людину турбує сухість у роті, посилена спрага, прискорене та рясне сечовипускання, свербіж шкіри та статевих органів. Можуть також з’явитися гнійничкові висипання на шкірі та слизових, розвинутися пародонтоз, початися випадання зубів, може знизитися зір, з’явитися оніміння в нижніх і верхніх кінцівках. Іноді можна відчувати себе повністю здоровою людиною, й тільки аналіз крові виявить високий цукор.
– Федоре Дмитровичу, а хто взагалі в групі ризику?
– На цукровий діабет може захворіти будь-яка людина незалежно від статі, віку, спадковості, статури та стилю життя. Тим не менш треба звернути увагу на групу ризику щодо цукрового діабету – це здорові люди, в яких, тим не менше, велика ймовірність розвитку діабету та які повинні звернути пильну увагу на своє здоров’я. До групи ризику входять: родичі хворих на діабет, люди з ожирінням, жінки з патологічними вагітностями або котрі народжували дітей із надмірною вагою, люди з раннім (у чоловіків – до 40, у жінок – до 50 років) розвитком атеросклерозу, гіпертонічної хвороби (підвищення тиску), стенокардії; особи з раннім розвитком катаракти. Також у зоні ризику – люди, які страждають екземою, нейродермітом та іншими алергічними захворюваннями. Також люди, в яких було одноразове підвищення цукру в крові (на фоні інфаркту, інсульту, інфекційного захворювання або вагітності). Але багато що залежить і від того, яким є спосіб життя, яка вага та якої дієти ви дотримуєтеся. Тут кожен вирішує за себе.
– Як я вже навчена життям: є різні види діабету, певним пацієнтам можна обходитися без постійних уколів…
– Існують основні 4 типи цукрового діабету. Інсулінозалежний діабет, або так званий діабет I типу, якому притаманна абсолютна пожиттєва недостатність інсуліну в організмі. Якщо поміряти інсулін у крові таких хворих, ми або не виявимо його зовсім, або він буде наявним у мінімальній кількості. При такій формі діабету лікування одне – інсулін. Відразу після початку ін’єкцій інсуліну хворі буквально розквітають. Уже в перші кілька днів відновлюється загальне самопочуття, нормалізується вага. Близько 30 мільйонів людей у всіх країнах світу хворі на діабет I типу – 10–15% усіх діабетиків. Також існує інсулінонезалежний діабет, або діабет II типу. В таких хворих знижена чутливість усіх клітин до інсуліну.
Й увесь інсулін, вироблений підшлунковою залозою, пропадає марно. Цукор знову не йде в клітини, його вміст у крові підвищується, й з’являються всі характерні симптоми діабету. Але клітин в організмі багато, їх чутливість знижується нерівномірно, тому захворювання протікає набагато легше, ніж діабет I типу. Хворий може довгий час не підозрювати про своє захворювання. Чому ж клітини втрачають чутливість до інсуліну? Основні причини дві: ожиріння та старіння. Тому діабет II типу лікарі називають ще діабет літніх і повних.
Перше та основне лікування – це дієта з обмеженням вуглеводів і калорійності, спрямована на зниження ваги та відновлення чутливості клітин до інсуліну та фізична активність. Якщо дієтою та фізичними навантаженнями вилікувати хворого не вдається, до лікування підключають цукрознижувальні таблетки, які також допомагають власному інсуліну хворого почати свою роботу. Іноді й при лікуванні діабету II типу доводиться застосовувати інсулін. Це відбувається в тих випадках, коли хворий протягом багатьох років не дотримується дієти, нерегулярно приймає призначені йому ліки.
Інші форми діабету, які виникають при ендокринних захворюваннях, індуковані ліками, інфекціями, при генетичних синдромах або генетичних дефектах інсуліна та/або його рецепторів.
– Федоре Дмитровичу, я так розумію, що цукровий діабет – це хвороба на все життя?
– Варто пам’ятати, що вже після розвитку ускладнень діабету зазвичай зворотного шляху немає: не існує жодної чудо-таблетки, травки-муравки, що вилікує ускладнення та поверне здоров’я та молодість вашому тілу. Але варто прислухатися до свого лікаря, дотримуватися приписаного лікування, обов’язково – дієти, аби не допустити прогресування хвороби та врятувати те, що можна ще повернути. Діабет – це не хвороба, а спосіб життя…
– Дякую за пізнавальну бесіду.
Джерело – Гривна