Херсонці живуть під щоденними атаками армії РФ з 2022 року. Російські військові б'ють по місту з фактично усього наявного у них арсеналу озброєння — артилерії, реактивних систем залпового вогню, авіації. Крім того, застосовують ракетні удари та атаки безпілотниками. Як змінився Херсон за роки повномасштабної війни, в яких умовах живуть і працюють містяни — у матеріалі.
Херсон – місто на правому березі Дніпра. До початку повномасштабної війни містяни й гості відпочивали у парках, пили каву на набережній, ходили на екскурсії історичними місцями, погулювались на байдарках плавнями.
Сьогодні Херсон — це прифронтова територія, яку щодня обстрілюють російські війська з тимчасово окупованого лівого берега. У місті встановлюють антидронові сітки, пересуваються з детекторами для виявлення безпілотників, а в "червоній зоні" працюють виключно у бронежилетах. Такою стала реальність Херсона — міста, яке живе між вибухами та постійними повітряними тривогами.
Напівпорожні дороги та вулиці, пошкоджені будинки, згорілі автівки. Таку картину можна побачити у більшості районів. Херсонці говорять, ніде не почуваються у безпеці.
"З дому неможливо вийти, дрони літають, "Молнії", вибухи, артилерія працює. Весь час на небо дивимось, слухаємо. Якщо виліт, то починаємо ховатися. Під ноги дивимось, щоб не наступити на "пелюстки", — розповідає Антоніна Баглей.
"Чесно кажучи, якщо порівнювати з 2022 роком, теж саме після деокупації, то набагато важче стало жити. Спочатку страждала Антонівка, потім за нею почала страждати Кіндійка. Потім почали страждати Східний та Острів. І грубо кажучи, зараз тільки половина міста, ну, плюс-мінус, функціонує нормально", — говорить житель міста Володимир Терешко.
Військові РФ обстрілюють Херсон і громаду з різних видів озброєння. Найчастіше застосовують артилерію та безпілотники. Кількість атак порівняно з 2022 роком збільшилась у рази. Лише за січень 2026 року від обстрілів загинула 21 людина, майже 200 — отримали поранення, з них дев'ять дітей, розповідає керівник МВА Ярослав Шанько.
"Тільки з початку цього року, якщо не помиляюся, росіяни обстріляли нас уже близько 500 разів — використовують усе, що мають. Лише дронів ворог запускає понад тисячу щотижня. Ми постійно співпрацюємо з військовими та всіма структурами, які відповідають за безпеку області й міста. Працюємо комплексно, щоб посилити захист. Щодо протидії дронам, місто закуповує засоби радіоелектронної боротьби та системи виявлення безпілотників. Також у різних районах встановлюємо антидронові сітки", — говорить Шанько.
Також у Херсоні та громаді постійно фіксують випадки дистанційного мінування, говорить начальник відділу комунікацій ГУ Нацполіції у Херсонській області Андрій Кований. Зокрема, армія РФ застосовує протипіхотні міни-"пелюстки".
"Росіяни обробляють такі міни спеціальною леючою речовиною, і вони буквально "зливаються" з землею та листям. Виглядає як маленький камінець, який помітити дуже складно. Додаткова обробка таких мін лише свідчить про те, що ворог цілеспрямовано вчиняє воєнні злочини проти цивільних. Ми фіксуємо такі з перших днів повномасштабного вторгнення: це і обстріли, і викрадення, катування мирних жителів, ну і інші порушення законів звичаїв війни", — розповів Кований.
Сліди російських атак видні майже у кожному херсонському дворі. Саме тому обласний центр часто називають "містом забитих вікон". За інформацією МВА, з 2022 року зруйновані майже 900 будинків, пошкоджені понад 7000 об’єктів.
Через обстріли більша частина містян виїхала в більш безпечні регіони, решта – лишається. З 2022 року населення громади зменшилося з понад 320 тисяч до 75 тисяч. В самому Херсоні зараз проживає понад 63 тисячі людей.
"Я проживала на Острові. Почав будинок руйнуватися, почали вікна вилітати. Син пішов на війну, а я сюди. У мене була собака, такса-переводнячок. Я так — сумочку взяла і потрібні речі, їжу і собаку", — згадує Надія Курочка.
Вона одна з тих, хто вирішив залишитись у місті, але змушений був переїхати у більш безпечний район. З мікрорайону Корабел жінка евакуювалась у серпні 2025 року. Собаку прилаштувала до рідних в Одесі, сама перебуває у місці тимчасового проживання.
"Чекаю, як буде перемога – я так одразу на свою квартиру, якщо вона там ще ціла. Не знаю, що там зараз, вікна всі побиті. Сусід ремонтував вікна, якоюсь фанерою забивав", — розповідає Надія.
Попри складну безпекову ситуацію — Херсон продовжує жити. Комунальники ремонтують комунікації та долають наслідки російських атак, вчителі проводять уроки дистанційно, медики надають допомогу у лікарнях. Є у Херсоні й атрибути колишнього мирного життя – кав’ярні.
"Після деокупації кав'ярня відкрилася, пережила багато подій і навіть один приліт. Дякувати Богу, всі залишились живі, постраждало саме обладнання. І нас так підтримали люди після цієї трагедії, вони нам подарували віру в те, що ми потрібні. О 06:40 ми вже працюємо. Ми вже варимо каву, і ми бачимо, що людям вона вже в цей час потрібна", — розповідає власниця херсонської кав’ярні Наталія Мироненко.
Працювати херсонцям доводиться під звуки повітряної тривоги та постійні вибухи. Окупанти намагаються знищити інфраструктуру міста. Б'ють по освітніх закладах і лікарнях.
"Всі вийшли в коридор, всі, хто може, спустилися в підвальне приміщення, а хто на милицях – за дві стіни. Тому всі в безпеці, в умовній, але в безпеці. Медичні працівники та пацієнти. Звісно, лячно, страшно, але треба працювати", — говорить генеральний директор міської клінічної лікарні Віктор Колісник під час чергового обстрілу армії РФ.
Лікарня, яку він очолює, продовжує працювати. Лише за 2025 рік тут надали стаціонарну допомогу понад 6000 пацієнтів. Звертаються люди й амбулаторно.
"У нас є підземний пологовий будинок, який працює в закладі. За попередній рік народилося 135 діточок. Всі живі і здорові, це наші українці. Звісно, є нові виклики того, чого ми не бачили до війни. Це мінно-вибухові травми, травми від дронових атак, травми від артобстрілів, опіки. Ну, і вся патологія, яка була для людей, яка завжди була, вона є. Нікуди хвороби не діваються", — говорить Колісник.
За чотири роки повномасштабної війни Херсон змінився. В ритмі життя, маршрутах людей, буденних звичках. Тут більше не рахують дні тижня — тут рахують обстріли. Не планують на місяць уперед — максимум до наступного обстрілу. Та херсонці вірять – це тимчасова ситуація.
"Херсон, мені здається, що відновиться, повернуться місцеві жителі. У кого є будинки, у кого, на жаль, нема. Але треба сподіватися на найкраще", — каже Олена Маніло.
"Ще гарніше він буде. Я нікуди не виїжджала з Херсона. Не було і можливості, як би і не дуже хотілося. Тому що я вірила в те, що він буде наш, він завжди наш", — говорить Вікторія Ніконова.
"Лише залишилося лівий берег нам повернути додому і все, а то все буде добре", — переконана Надія Соколовська.
Джерело – Суспільне