Микола Періг разом з родиною пережив окупацію Херсона. Після звільнення міста хотів приєднатись до лав Збройних сил України, але не зміг через стан здоров’я. З липня 2025 року чоловік служить у Херсонському територіальному центрі комплектування. Говорить, його основна мотивація — допомога війську.
Микола Періг служить у Херсонському територіальному центрі комплектування на посаді стрільця взводу охорони.
"На жаль, жодна частина мене не взяла за станом здоров'я і підписали наказ про службу при ТЦК. Я ходжу на оповіщення. Складнощі завжди бувають, тому що люди різні. Деякі з розумінням ставляться до нашої роботи, деякі — з дуже великою агресією. Головна мотивація у тому, що я можу щось зробити для ЗСУ, це найважливіше", — каже Микола.
До повномасшабного вторгнення армії РФ чоловік працював будівельником та займався роздрібною торгівлею на одному із ринків міста.
"Був штукатуром, дахи робив. В принципі, з нуля під ключ будинки будував. А вже пізніше на ринку працював, продавав електротовари", — сказав він.
Разом із сім’єю Микола Періг пережив окупацію міста. Виїхали лише після звільнення — у листопаді 2022 року.
"У мене був лежачий дідусь. Я його доглядав і не міг залишити. Йому було 83 роки. А коли вже дідуся не стало, захотілося якось допомагати армії, ЗСУ", — говорить чоловік.
Його родина у місто не повернулась через безпекову ситуацію. Микола говорить, мріє дочекатися перемоги, побачити рідних та відбудувати Херсон.
"Для мене Херсон — моє місто. Я не планую його залишати і для мене було важливо бути саме тут. Коли онучка виїжджала, їй було три місяці, зараз вже чотири рочки. Хочу знову побачити дітей, онуків", — поділився Микола Періг.
Джерело – Суспільне