"Несе вода Галю" — так назвала свою п’єсу драматургиня Оксана Гриценко. Постановка заснована на реальній історії порятунку жительки Херсонщини Галини Пітомець та її чоловіка Віталія після підриву російськими військовими Каховської ГЕС. Тоді подружжя вибралося зі свого затопленого будинку на лівому березі Дніпра й на імпровізованому плоту з пінопласту дісталося Херсона.
Галина з Віталієм півтора роки живуть у Польщі. Вони залишили свою домівку у селі Кардашинка на тимчасово окупованому лівобережжі у червні 2023 року, після підриву російськими військовими греблі Каховської ГЕС. Про те, як рятувались, Галина Пітомець спочатку розповіла колегам з обласного територіального центру екстреної медичної допомоги та медицини катастроф.
"Дівчата мене розпитували, як усе було. Коли я розповіла подробиці, вони були шоковані. А потім моя колежанка та подружка переповіла цю історію своїй подружці. Ми поговорили з нею і вона сказала, що знає людину, яка може написати сценарій", — згадує жінка.
Історія порятунку Галини та її чоловіка Віталія зацікавила драматургиню Оксану Гриценко.
"Мене дуже захопило навіть не те, що вона робила, а як про це розповідала, її особистість. Є такий неймовірний оптимізм і сила, які відчувалися під час розмови з нею. І це передалося мені", — поділилася вона.
Згадуючи події червня 2023 року, Галина Пітомець каже, вода прибувала швидко. Спочатку подружжя шукало порятунку на горищі будинку, потім – літньої кухні.
"Літня кухня у нас з ракушняка. Ми туди перебрались, напевно, опівночі. Пересиділи, а десь о третій годині ночі почули, як наша хата просто падає", — говорить Галина.
Її чоловік на той час переніс інсульт. Жінка розповідає, вирішила робити пліт з підручних матеріалів.
"У нас там був пінопласт, мотузка, дріт якийсь. І я скрутила щось типу плоту. Поклала на нього чоловіка, склала речі: воду, хліб, консерву, документи, ліки чоловіка. І ми попливли, куди течія несла. Вода ще прибувала", — каже Галина Пітомець.
Вода винесла пліт до району дач. На другому поверсі одного з будинків вони з чоловіком переночували.
"Дожили ми до ранку. Потім чую — якийсь човен. Нас забрали. Човен був з мотором, але течія несла дуже сильно. Я спитала: "А куди ми пливемо?" Кажуть: "У Херсон". Боже, це було щастя! Я ніколи такого щастя не відчувала", — згадує жінка.
Прем'єра вистави "Несе вода Галю" відбулась 23 січня 2026 року у Київському драматичному театрі на Подолі імені Віталія Малахова. Над сценарієм драматургиня Оксана Гриценко працювала пів року. У п’єсі задіяні два акторські склади. Головну роль виконують Тетяна Печенкіна та її донька Катерина Рубашкіна, розповів режисер Ігор Матіїв.
"Найважче було придумати сценографію, тому що вся дія відбувається у салоні швидкої допомоги. І ми з художником змінили чотири сценографічні рішення, поки знайшли те, яке реалізували у виставі", — сказав він.
Підготуватися до ролі допомогла історія друга, який врятувався після підриву Каховської ГЕС, каже акторка Катерина Рубашкіна.
"Акторськи мені хотілося розказати про цей страшний момент, але з точки зору позитиву, такого нашого внутрішнього, суто українського стійкого характеру. Наскільки ми можемо, опиняючись у неймовірній халепі, в повній безнадії ставати людиною, яка зможе все", — сказала вона.
Джерело – Суспільне