Жительці села Миколаївка Херсонської області Людмилі Грушко Приморський районний суд Одеси у січні 2026 року змінив обвинувачення з державної зради на передачу матеріальних ресурсів окупантам. Оскільки цей злочин відноситься до нетяжких, адвокат подав клопотання про зміну запобіжного заходу і жінка вийшла з СІЗО під заставу.
Про це повідомляє Міжнародна ініціатива за права людини.
Справу скерували в Приморський райсуд Одеси наприкінці травня 2023 року. На черговому засіданні 2 лютого 2026-го захисник обвинуваченої Микола Зайцев заявив клопотання про зміну запобіжного заходу з тримання під вартою без застави на тримання під вартою із застосування застави. Грушко підтримала свого адвоката.
Прокурор Вінницької облпрокуратури не заперечував проти задоволення клопотання захисника, оскільки нещодавно змінили обвинувачення з державної зради на передачу матеріальних ресурсів військовим РФ за статтею про колабораціонізм, зазначають у МІПЛ.
Суд врахував, що Грушко зараз обвинувачують у у вчиненні нетяжкого злочину, за який передбачене ув'язнення до 5 років. Колегія враховувала належну процесуальну поведінку Грушко, відсутність минулих судимостей, а також обставин, які б свідчили про її схильність до скоєння злочинів. Також судді зауважили, що всіх свідків допитали та дослідили майже всі докази, тож впливати на процес Грушко не зможе.
Суд погодився застосувати до жінки альтернативний запобіжний захід та визначив заставу у 66 тисяч 560 гривень. За словами адвоката, Людмила внесла цю суму 5 або 6 лютого та вийшла з СІЗО. Наразі вона у Вінниці разом з чоловіком, додають у МІПЛ.
Чергове засідання суду у справі мало відбутися 9 лютого, Грушко на нього не прийшла. За інформацією захисника, вона не поїхала до Одеси через ожеледицю і прийшла до Вінницького міського суду, аби приєднатися через відеоконференцію. Оскільки Приморський райсуд Одеси вона про це заздалегідь не повідомила, у вінницькому суді не змогли організувати її під’єднання.
У Приморському районному суді Одеси відклали засідання на 24 березня 2026 року. До того часу мають підготувати ухвалу про проведення засідання в режимі відеоконференції та направити у Вінницю.
Обвинувачення у справі Людмили Грушко змінили у січні 2026 року: за попередньою версією слідства, вона у березні-серпні 2022 року допомагала росіянам залучати місцевих жителів до співпраці і чинити розправу над ветеранами АТО. Сама Грушко заперечувала звинувачення і заявляла, що сусіди її обмовили.
У грудні 2024 року матеріали справи переглянули. На засіданні 19 січня прокурор заявив про зміну обвинувачення жінці: з державної зради на колабораціонізм. За словами прокурора, жінка, щоб безперешкодно продовжувати підприємницьку діяльність, в окупованій Миколаївці упродовж березня-серпня 2022 року добровільно допомагала російським військовим підрозділам, а саме надавала їм власні приміщення для постійного користування та зберігання ящиків боєприпасів та іншого майна. За це Людмила Грушко нібито отримувала привілейоване ставлення з боку російських військових та окупаційної влади, зокрема могла безперешкодно переміщатись і мала захист й підтримку окупантів.
З обвинувачення прибрали звинувачення, що Грушко “здавала” українських військових, зазначають у МІПЛ.
- За даними слідства, з березня по серпень 2022-го Людмила збирала й передавала російським окупантам дані про ветеранів АТО та людей з проукраїнською позицією. Наприклад, 2 червня вона вказала у селі Бургунка на будинок в Миколаївці, де жила жінка з патріотичним татуюванням і ветеран АТО. Вже наступного ранку їх затримали силовики РФ і катували. Приблизно тоді ж Глушко донесла про ветерана АТО, який відмовився виконувати вказівки окупаційної адміністрації – потім того чоловіка переслідували російські окупанти, а житло обшукали. Окрім того, слідчі додали, що у червні Людмила дозволила росіянам зберігати майно у трьох своїх гаражах. У суді на обранні запобіжного заходу Людмила переконувала, що то “наклеп конкурентів”, а вона у всьому підтримує Україну та “чиста перед своєю державою”. Вона каже, що до виїзду з окупації продавала виноград і полуницю. А коли евакуювалася ні від кого не ховалася.
Джерело – Вгору