З нагоди 130 річниці народження Остапа Вишні (справжнє ім'я письменника – Павло Губенко) 13 листопада у читальному залі Центральної бібліотеки Нової Каховки відбулася літературна вечірка «Моя зброя – сміх». Гості заходу – члени клубу «У колі друзів».
Про це йдеться в матеріалі "Нова Каховка. City".
Бібліотекар Євгенія Ісакова розповіла яскраві моменти життя письменника-гумориста Остапа Вишні, а саме, що упродовж життя він написав близько двох із половиною тисяч творів: це гуморески, нариси, фейлетони, памфлети, мемуари, щоденник, переклади. Започаткував у літературі новий жанр – усмішку (різновид гумористичного оповідання, у якому оповідь про події була короткою, точною, дотепною і доброю).
Письменник унікальної (не тільки для України) популярності, рекордних – мільйонних! – тиражів, твори якого знали навіть неписьменні, за що його деякі вибагливі критики виключали з літератури, а диктатори – із життя. Хоч спіткала його доля гумориста-мученика, але й після десятилітньої каторги на Печорі, немов той Мамай чи Байда, не перестав він «усміхатись» аж до смерті.
Відвідувачі цитували видатних людей, які писали про Остапа Вишню:
«Автор «Усмішок» – дуже своєрідний художник. Його манеру не сплутаєш ні з чиєю. Можна і треба вчитись у нього творчого ставлення до життя, але марна річ – наслідувати його» (М. Рильський).
«Усмішки» Остапа Вишні я полюбив. Полюбив їх за те, що вони запашні, за те, що вони ніжні, за те, що вони жорстокі, за те, що вони смішні і водночас глибоко трагічні...» (Микола Хвильовий).
Наприкінці заходу всі присутні з задоволенням читали гуморески Остапа Вишні.
До речі, з Херсонщиною Остапа Вишню пов’язав відпочинок у селі Кринки неподалік Цюрупинська – нинішніх Олешків. У селі письменник побував не раз, він приїздив сюди на полювання та риболовлю.
Уперше Остап Вишня приїздив у 1955 році. У серпні-вереснi 1956 року, разом з дружиною Варварою Олексіївною, Остап Вишня знову відпочивав у Кринках. Розповідають, що він спустився по стежці до причалу, окинув поглядом Кринківську затоку та захоплено вигукнув: «Яка краса! Оце так благість! Дайте човен!»
Багато рибалив, працював над оповіданнями, але знаходив час для зустрічей з місцевими людьми. Багато хто з них стали героями розповідей його безсмертних «Мисливських усмішок».
Відтоді у нього й повелося: «Хто у Крим, а я — в Кринки!» Саме цими словами починається одне з його оповідань славетних «Мисливських усмішок».
Після смерті Остапа Вишні садиба у Кринках, де він зупинявся, отримала його ім’я. Пізніше там заснували туристичну базу відпочинку. На її території обладнали музей. На честь 100-річчя від дня народження Остапа Вишні у 1989 році в Кринках відкрили бюст письменника.
У роки незалежності музей поступово почав занепадати. У 2004 році турбаза, яка була профспілковою власністю, опинилася у приватних руках, очевидно, не без участі місцевої сільради. Останні 20 років гроші на ремонт турбази узагалі не виділялися, за цей час від будови залишилися лише обшарпані стіни. Експонати звідти ще років п’ятнадцять тому вивезли до краєзнавчого музею міста Олешки.
Джерело – Вгору