Через вимушені негаразди родина Леконцевих згадала про свої мрії.
Щоранку троє переселенців з Луганщини їдуть зі спального району Маріуполя під пейзаж з чорного диму та велетенських труб у своє майбутнє. Воно солодке, яскраве і радісне, хоча й не таке, як уявляли собі ще чотири роки тому, йдеться в сюжеті ТСН.
У липні 2014 року Діма, Поліна та тримісячний Лук’ян Леконцеви приїхали у Маріуполь до друзів на весілля з Луганщини, вже з окупованого на той час Хрустального. Там лишилися батьки і новий великий будинок. Його молода родина встигла звести ще до народження первістка і в ньому мріяла виховувати онуків. Усе змінив один дзвінок.
О 5 ранку мені дзвінок від мами надійшов і вона сказала, що наше місто під обстрілом. Ви не їдьте, каже, пересидиш. Ну, день пройшов, потім інший, потім непомітно тиждень. Потім зима", - розповідає Дмитро.
Два роки в 14-метровій кімнаті у притулку для переселенців. Без роботи. Невдалі спроби започаткувати свою справу. І ось парадокс: коли їм було так несолодко, вони ризикнули почати солодкий бізнес.
"Сіли і подумали: про що ми мріємо? Ну, ми довго копалися. І нарешті Поліна сказала, що хотіла з дитинства бути кондитером. І коли я в неї повірив, все і вийшло", - каже підприємець.
Вона - економіст за освітою, він - колишній залізничник. Вони знайшли приміщення в центрі міста, зробили там ремонт і відкрили кафе - місце, де нині затишно і солодко.
"Перші свої цукерки я зробила тоді, коли потрібно було їхати отримувати грант і захищати свій проект, робити таку маленьку презентацію: хто ми, що ми і чи можна нам довіряти", - ділиться Поліна.
З того часу, каже Поліна, їй сняться солодкі сни, в яких вона бачить свої кондитерські рецепти. А наяву вчиться сама - опановує справу за відеоуроками відомих французьких шеф-кондитерів. Ходити на курси немає ані часу, ані грошей. Діма, простоявши три місяці без вихідних за барною стійкою, тепер опановує маркетинг.
Про політику ця пара говорити не хоче. Вони вірять лише в свої сили та свою солодку державу. В дім у Хрустальному їх уже не тягне, кажуть, пуповина обірвалася. Тепер вони мріють про будинок на колесах, щоб багато мандрувати. От заради цієї мрії вони щодня долають маршрут на трамваї зі спального району Маріуполя в центр, в їхнє кафе, солодке і світле.
Джерело – Вгору