Найочікуваніша подія цьогорічної «Мельпомени» - ремарківські «Три товариші» у версії театру імені Франка з Міністром культури у головній ролі. Недарма квитки розкупили за три дні. 26 травня акторів вітали стоячи - довго, бурхливо, вигуками «браво!»
Відома і багатьма улюблена історія про міцну чоловічу дружбу та безмежне кохання ожила на сцені. Глядачів з головою занурили в атмосферу кінця 20-х років минулого століття - музика, кадри хроніки, старий автомобіль... І якщо хтось вважає, що 4 години для вистави - це занадто вже багато, то він просто не бачив «Трьох товаришів». Чотири години на одному диханні - щиро, яскраво, незабутньо.
Німеччина між двох світових воєн. А іноді здається: ні - сучасна Україна. Тема війни і втрат, на жаль, у наш час актуальна. Проблеми «втраченого покоління» повторюються: незагоєні душевні рани, примари минулого - спогади про війну - спливають то тут, то там. Заливають їх ромом. Знайомо? Ну, окрім рому.
І ціла палітра почуттів. Смуток. Досада. Захоплення. Сумнів. Радість. Невпевненість. Гордість. Ревнощі. Страх. Біль. І таке світле, поетичне, непереборне кохання, яке народжує нестримну жагу до життя.
Актори створили яскраві образи, які просто не виходять із голови: упевнений і рішучий Отто Кестер (Андрій Романій), жартівливий «останній романтик» Ґотфрід Ленц (Олександр Печериця), така щира «велика дитина» Роберт Локамп (Євген Нищук) і невимушена та витончена Патріція Хольман (Анжеліка Савченко - це просто диво). Дует Роббі та Пат неперевершений. Слова, інтонації, вираз обличчя, рухи - вони не грають, вони живуть... І не тільки вони - кожен з акторів вніс у цю виставу, створену режисером Юрієм Одиноким, свою нотку почуттів.
Глядачі були в захваті. Загалом, гарних вистав на фестивалі не бракувало, але до франківців завжди ставляться якось по-особливому. Хтось радів зустрічі з Ремарком. Хтось радів зустрічі з чудовим театром. Хтось смакував «родзинки» постановки. Хтось просто впізнавав відомі обличчя («Оце Міністр культури?», «Це шо, телохранитель?» - Олексій Зубков у ролі Біндінга). Для тих, хто щось згадував, але так і не впізнав: Отто Кестера зіграв Андрій Романій, знайомий херсонцям за блискучою роллю Жозефіни у виставі Донецького театру «У джазі тільки дівчата» (вистава була на «Мельпомені» 2006-го). А образ Матільди Штосс (п'янички-прибиральниці в автомайстерні) створила Олена Хохлаткіна, яку добре пам'ятають не тільки як незрівнянну Тьотю Мотю з вистави того ж Донецького театру «Тьотя Мотя прієхала…» («Мельпомена» 2013), а і як актрису нашого театру Куліша. У кожного свої втрати...
А вже після вистави - слова подяки від Євгена Нищука вже як Міністра - за щиру зустріч і гостинність, підтриманий глядачами заклик звільнити Олега Сенцова й усіх політвязнів і обіцянка зробити все, щоб у липні театр Франка таки приїхав в Херсон на гастролі.
Тож чекаємо з нетерпінням.
${gallery:a0746657d57867f64ea84558f529096a}
Джерело – Вгору
