17го березня, сонячним суботнім ранком, визирнувши у вікно мешканці нашого будинку по вул. Ценковського, що в селищі Білозерка, побачили у вікно групу молодиків, що завзято почали поратись на зеленій зоні навпроти будинку. Як з’ясувалось, на зеленій зоні розподільчого острівця дороги, підприємливий молодик Доманський Денис Сергійович вирішив побудувати «тимчасову споруду» (ТС) для ведення свого бізнесу. І, здавалося б, і документи дозвільні в наявності. Все, начебто, законно. Та от справа в тому, що рішення селищної ради, яким підприємцю надано земельну ділянку, видане ще в серпні минулого року. А на той час на виділеній під будівництво ділянці росли собі спокійнесенько здорові зелені дерева, у затінку яких влітку часто зупинялись люди. Деякі, навіть, сідали під ними перепочити. Аж от взимку (як казав один «персонаж»: совпадєніе? Не думаю..) дерева спилюють. Тишком-нишком, вночі! Нажаль не збереглося в мене зробленого тоді фото, як доказу. Отже, побачивши березневе завзяте будівництво - ланцюг в мене, нарешті, склався: видача дозволу в серпні – видача паспорта прив’язки ТС у у грудні – знищення дерев у січні - початок будівництва у березні. І все це - фактично фасадом на центральну вулицю селища, яку було відносно недавно перейменовано у «вул. Свободи». Ну хоч щось добре в селищі для вулиці зробили. От і виникло в мене та інших мешканців будинку, яким випало «щастя» дивитись з вікна на «ларьок», кілька питань: чим керувався селищний голова, надаючи дозвіл на знищення зеленої зони? Чим керувався відділ архітектури Білозерської РДА, погоджуючи «паспорт прив’язки об’єкту» на зеленій зоні ? Та чим, врешті решт, керувався сам горе-підприємець, обираючи такий, скажімо, не дуже чесний шлях до початку підприємницької діяльності? Аж от я дізнаюся про ще один цікавий факт: за неймовірним збігом обставин (знов «совпадєніе»!), цей підприємець є родичем головного лікаря Білозерської центральної районної лікарні. Ну тепер вже точно все стало на свої місця. Бо що ж це тоді, як не банальне «кумівство»: ти мені - я тобі ? Як казали у радянські часи : «Молодим везде у нас дорога»! От уявіть, прийшов би до селищного голови уявний Микола Пересічний, та сказав: «пане голово, дуже мені свербить на цьому гарному газоні дерева повирубувати та свій ларьок втулити, бо дуже для мене те місце є привабливе. Центральна вулиця як ні як.». І отримує Микола дозвіл без будь яких питань. Фантастичний сюжет, чи не так?) Так от, хіба ж можна собі уявити, що хтось із владних кабінетів може собі дозволити спаплюжити відносини з самим головним лікарем? Всі ми, як то кажуть, смертні. Ну а родичам допомагати – то сам Бог велів. Відбулася в мене телефонна розмова з цього питання і з діючою головою селищної ради Чередник Антоніною Іванівною. І знаєте що я почув? Вірно! Ви не помилилися! «Це ж не ми надавали дозвіл, це попередники»!!! Ох вже ці попередники!! Вони увійдуть в історію сучасної України, як провісники всіх негараздів. Але ж це так зручно – звертати проблеми на попередників! Ще однією несподіванкою для мене було почути від селищної голови, що, як виявляється (дослівно): «фактично земля ця – нічия. І на жодному балансі вона не перебуває». Так так! Ви теж здивовані? Мабуть селищна голова була трохи спантеличена такою увагою до цього питання, та трохи під забула, що вся земля в межах селища - належить до земельного фонду селища. Наразі – громади, якою є і я, і інші мешканці будинку та селища в цілому. Будь який її клаптик! А цей, окремий клаптик, відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів», ще й підпадає під окреме визначення: «зелені насадження»! А метою діяльності місцевих органів влади, відповідно до закону, є: «розроблення і здійснення ефективних і комплексних заходів з утримання територій населених пунктів у належному стані, їх санітарного очищення, збереження об'єктів загального користування, а також природних ландшафтів, інших природних комплексів і об'єктів». Хтось бачить тут хоча б слово про «забудувати всі зелені насадження тимчасовими спорудами»? Своїм ганебним рішенням селищна рада дала дозвіл на погіршення та знищення частини об’єкту благоустрою у зв’язку з нецільовим його використанням! Єдине, чим мене, на її думку, «заспокоїла» селищний голова - магазин буде зеленого кольору… Ото вже втіха! А нас, громаду, хтось спитав, чому замість варварські знищених дерев ми маємо «задоволення» спостерігати у вікні металеву коробку естетичного «зеленого кольору»? Чому цей кмітливий парубок, мешкаючи фактично у самому центрі селища, не збудував свій бізнес у себе під вікнами? Це ж так зручно: вийшов з під’їзду – і ти вже на роботі. Мабуть дбає про власний комфорт? Ми теж дбаємо. І моя родина, навіть маленький син, щороку прибирали цю ділянку, виносячи купи сміття. Бо ж культура білозерських «європейців»,нажаль, поки залишає бажати кращого. Та нічого, впоралися. Бо не хотіли дивитися на бруд та пляшки. Але ж натомість тепер маємо підприємливого хлопчину. Та далі, як кажуть, більше! Заглибившись у питання я натрапив на такий собі Наказ «Про затвердження Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності», в якому визначено, що тимчасова споруда встановлюється БЕЗ облаштування фундаменту! Тобто, простіше кажучи, найбільше, що міг зробити підприємець діючи в межах закону, встановити свій магазин на камінчиках, щоб не хитався, не знищуючи зелених насаджень! Але ж ні. Під тимчасову споруду було облаштовано заглиблений у грунт капітальний, свайний фундамент з близько 20-ти елементів, що категорично заборонено діючим законодавством ! І наостанок. Дискусія з приводу цього питання на сайті «Фейсбук» викликала протилежні думки. Багато хто підтримує мою позицію. Дехто вгледів у цьому прояв конкуренції та перешкоджання розвитку малого бізнесу. Але, на пропозицію «критикам» надати свою адресу, для розміщення під їхніми вікнами торгівельної точки чомусь ніхто не відгукнувся. Чого б це? Я жодним чином не пов'язаний ні з торгівлею ні з ветеринарною медициною. Моя особиста позиція полягає лише в обуренні відверто скотським відношенням влади до мешканців селища. Люди, яким ми сплачуємо зарплатню – порушують закони та плюють нам в обличчя приймаючи подібні рішення, та покриваючи один одного. Отже, питань це будівництво викликає багато. Тому, разом з громадою, будемо намагатись отримати відповіді. Але здається мені, що результат, нажаль, передбачений. Бо в нас же перед законом всі рівні, але, є і рівніші? Чи, все ж таки «Україна – це Европа?»…
Джерело – Вгору
