Сергій Смоляк понад 35 років пропрацював фельдшером на станції екстреної медичної допомоги у Каховці на Херсонщині. Після того як виїхав з окупованого міста, продовжив працювати у Києві. 9 січня 2026 року під час виклику на місце обстрілу у Дарницькому районі столиці, військові РФ завдали повторного удару, медик загинув. Про життя та роботу Сергія Смоляка Суспільному розповів його син Олексій.
Сергій Смоляк народився на Херсонщині та понад 35 років працював у Каховці. Спочатку черговим, потім — старшим фельдшером екстреної медичної допомоги.
"З 2000 по 2022 рік батько працював старшим фельдшером за графіком з понеділка по п'ятницю, з 7:00 ранку по 16:00. Кожної суботи — 24 години на добу, вже як виїзний фельдшер, разом з усіма лікарями", — говорить син загиблого медика Олексій Смоляк.
Працюючи на станції екстреної допомоги Сергій Смоляк завжди міг знайти спільну мову з пацієнтами. На його рахунку майже два десятки пологів, які доводилось приймати у службовому автомобілі.
"Він завжди йшов на роботу із задоволенням. Його відправляли на найскладніші виклики. У батька було достатньо досвіду. Намагався максимально просто і швидко допомагати людям. З дітьми у нього завжди був контакт. Батька часто відправляли саме до маленьких дітей. Він чудово вмів знаходити з ними спільну мову", — розповідає Олексій Смоляк.
Сидіти без роботи Сергій не міг. Після того як виїхав з тимчасово окупованої Каховки до Києва, влаштувався на підстанцію екстреної медичної допомоги.
"На підстанції, коли дізнались про його досвід роботи, йому пропонували працювати старшим фельдшером. Але він категорично відмовився. Вже за місяць його призначили старшим бригади", — каже Олексій.
9 січня 2026 Сергій Смоляк був на зміні. Його бригада виїхала на місце обстрілу військових РФ у Дарницькому районі столиці.
"Цього дня батько чергував. Це була страшна ніч саме для лівобережної частини Києва. Ми цей не спали, сиділи з дітьми в коридорі", — згадує син медика.
Коли бригада Сергія збиралася повертатись на базу, російські військові атакували район повторно. Снаряд влучив поряд з фельдшером.
"Він був найближче до епіцентру вибуху. Тому отримав осколкові поранення, несумісні з життям. Також я знаю, що там, на місці, кілька медиків та рятувальників отримали поранення", — розповідає Сергій Смоляк.
Під обстріли бригада потрапляла і раніше. За словами сина, одного разу після чергової зміни, батько попросив замовити йому жетон.
"Прийшов додому і каже: "Замов мені військовий жетон. Я їжджу після обстрілів.. Може ж бути так, що і в нас прилетить. І я теж обгорю". Говорив, що в нього немає татуювань чи якихось шрамів для того, щоб мене впізнати. Тому хотів жетон. Він тоді сам замовив і постійно на роботу ходив тільки з жетоном", — згадує Олексій.
Олексій має двох доньок. Батько дуже любив онучок і вільний час завжди проводив з родиною.
"Він їх забирав зі школи, з садочка. Дівчата могли у нього бути день або два. Казав: "А що мені ще робити? У мене забрали все: дім, батьківщину. Що мені тут робити? В мене є тільки сім'я", — говорить син загиблого.
Після загибелі батька, 13 січня 2026 року Олексій зареєстрував петицію про присвоєння Сергію Смоляку звання "Герой України".
"Окрім петиції є бажання зробити у Києві, десь в Дарницькому районі стінопис з батьковим портретом. Це б нагадувало всім про те, що медики працюють на неймовірно важкій роботі та постійно ризикують життям", — розповідає Олексій.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у Telegram, TikTok, WhatsApp,
Джерело – Суспільне