Волонтер Анатолій Дзюбенко родом з Херсонщини. Зараз живе між двома містами: Херсоном і Києвом. Він допомагає військовим та жителям прифронтових громад. Волонтерську діяльність розпочав із початком повномасштабного вторгнення. У 2022 році заснував благодійний фонд. Разом із командою реалізує соціальні ініціативи на Херсонщині. За три роки роботи на правобережжі транспорт волонтерів потрапляв під обстріли російських військових, але вони не припинили свою діяльність.
Анатолій Дзюбенко родом зі Станіслава на Херсонщині. Він — виконавчий директор благодійного фонду "Я допомагаю". Організаційна робота фонду зосереджена у Києві, а допомогу вони надають у різних регіонах. Тому, за словами Анатолія, більшість часу він проводить у дорозі.
"На Херсонщині ми реалізовуємо різні проєкти. Але всі домовленості й підтримка — у Києві. Тому життя моє зараз минає у дорозі. Я або у Херсонській області, або у Києві. Часто їжджу у Харківську, Донецьку області. Буваю у Запорізькій", — каже Дзюбенко.
Повномасштабне вторгнення Анатолій зустрів у Києві. У березні 2022 року почав займатись волонтерством. Спочатку допомагали на Київщині, згодом на Донеччині. Рідна Херсонщина на той час перебувала в окупації.
"Ми сюди привозили допомогу. Я навіть з захисниками нашими доїжджав до місць, де було написано "Херсонська область". Тоді там були позиції наші поруч. Ми близько до Олександрівки під'їжджали, дивилися за лиманом. І тоді, я пам'ятаю, стояв і думав: "Знаю, що заходжусь поряд і водночас не можу потрапити до людей, яких знав, побачити рідних", — говорить Анатолій Дзюбенко.
Про звільнення рідного Станіслава Анатолій дізнався 10 листопада 2022 року. З того часу почалась робота на правобережжі. Тут реалізовуються соціальні проєкти "Дітям Херсонщини від дітей Києва", соціальне таксі, допомагають громадам.
"Наближався Новий рік, і ми розуміли, що треба щось зробити для дітей. Бо вони там навіть боялись з будинку виходити. Так з'явилася акція "Дітям Херсонщини від дітей Києва". З 2022 року ми роздали разом зі шкільними закладами освіти та підприємцями близько 15 000 подарунків", — розповідає Анатолій.
Другий проєкт фонду — це соціальне таксі. Його реалізують спільно з військовою адміністрацією. Мета проєкту: допомогти людям з обмеженою мобільністю і людям з інвалідністю діставатись до життєво необхідних установ: лікарень, банків ЦНАПів. За словами Анатолія, гуманітарний транспорт стає для військових РФ мішенню.
"За моїми спостереженнями, їхнє завдання — знищити все проукраїнське, знищити взагалі всю національність і українську ідентичність. Наші проєкти стають їм поперек горла. Чому? Тому що доки функціонує місто, тут надають соціальні послуги, є діяльність, є життя. Значить, їхні плани йдуть за кораблем", — зазначає Дзюбенко.
Через безпекову ситуацію в області волонтери фонду не завжди висвітлюють свою діяльність. Керівник БФ говорить, що життя на Херсонщині стало набагато складнішим.
"Якщо ми від'їжджаємо навіть на короткий час звідси, то повертаючись просто поринаємо в іншу реальність. Життя тут змінюється навіть не щодня, а щогодини. Коли виїжджаю з прифронтових громад і чую щось подібне до звуку дрона — для мене це найстрашніше. Всередині все якось стискається... Важко передати ці емоції", — каже Анатолій.
Займатись волонтерством і благодійною діяльністю чоловік планує і після закінчення війни.
"У мене немає зараз поділу на вихідні та будні. Я просто всім телефоную у будь-який час. Мені говорять: "Але ж неділя!". Я кажу: "Та у країні війна, яка неділя?". Я зробив вибір, обрав служити людям заради розвитку нашої країни. Бо розумію, щоб робити світ кращим, треба просто робити гарні вчинки щодня, почавши з себе", — говорить Анатолій Дзюбенко.
Джерело – Суспільне
