У Херсоні у рамках XXVII Міжнародного театрального фестивалю "Мельпомена Таврії" показали моновиставу "Мій нік IvAZOVsky". Це історія музиканта з Криму, який окупувала російська армія. Головного героя зіграв керівник музичної частини Херсонського обласного театру Олексій Пономарьов. Він і його дружина Валентина — автори пʼєси.
Події моновистави "Мій нік IvAZOVsky" відбуваються у тимчасово окупованому місті Феодосія. Головний герой — музикант, який змушений жити в підвалі музею Айвазовського. Про враження від побаченого розповів глядач постановки Роман. Він назвав близькими теми, про які йшлося на сцені: втрата, спротив, окупація та любов до життя.
"Зрозуміло, що це такий вирій різних спогадів, подекуди трагічних. Але пам'ять на тому і базується, що ми маємо розуміти ціну всього. І у цій виставі, я вважаю, є такі нагадування у легкій формі, які потрібні молодому поколінню, про те, що все має ціну. І Херсон платить свою ціну по сьогодні", — сказав Роман.
Херсонка Єва Дубова каже, що вистава викликала у неї змішані емоції. Вона відчула і радість, і сум.
"Було трішки сумно, бо згадала окупацію. Але мені сподобалися, наприклад, картини. Вони дуже класні. Я згадала, як їздила у дитинстві на море. Ще запам'ятались пісні, історія про Херсон, про вибухи, про війну. Це зачепило за саме серце", — сказала вона.
Головна тема моновистави — це внутрішній стан людини, яка не хоче підкорятися окупаційній владі. Головного героя грає Олексій Пономарьов. Актор родом з Феодосії. Усе, що відбувається на сцені, засноване на його власних переживаннях з того часу, як опинився відірваним від міста, яке називає своїм домом.
"Я хочу через мистецтво передати всі свої емоції. Сюжет – це моє життя, моє дитинство та спогади. Це той період, який у мене викликає тільки позитивні, яскраві емоції. Це моя любов до Чорного моря, до Криму, до творчості Івана Айвазовського", — пояснив Олексій.
За словами співавторки п'єси Валентини Пономарьової, у сюжеті є особисті переживання, досвід і реальні факти. У виставі йдеться про те, як росіяни захопили Крим і як люди чинили спротив. Те саме потім відбувалось на територіях Херсонщини, Донецької, Луганської та Запорізької областей.
"Ми намагалися поєднати наші емоції із загальновідомими фактами, щоб ще раз нагадати, що там залишаються наші люди. Вони переживають, вони чекають, вони намагаються протистояти в таких важких умовах. Бо перебувати під окупацію – це складно, як морально, так і фізично. Бо ми знаємо, що людей викрадають, людей катують — ці факти є у всіх окупованих регіонах України", — сказала Валентина Пономарьова.
Джерело – Суспільне
