"К.РАЙ – ключі від раю" — соціально-культурний проєкт, автором якого є Андрій Богун з Бериславського району, що на Херсонщині. В його архіві — 120 світлин ключів та 70 історій, розказаних їхніми власниками. Кожного з них зачепила війна. Як змінились учасники проєкту після повномасштабного вторгнення РФ та чому іноді ключі від дому — це найцінніше, що є в житті.
Андрій Богун – батько п’ятьох дітей, працює у Великоолександрівському будинку культури на Херсонщині. Старший син чоловіка — військовослужбовець, загинув у травні 2022. Ідея створити проєкт "К.РАЙ — ключі від раю" виникла після того, як разом із сім’єю повернувся до рідного села на Херсонщині після деокупації правого берега, розповідає Андрій Богун. Організатором проєкту виступив Великоолександрівський будинок культури.
"Сьогодні я бачу холодну війну між тими людьми, які залишалися і тими, хто виїжджав. Непорозуміння, неможливість знайти потрібного співрозмовника, який сказав би: "Так, я тобі співчуваю, це велике горе і переживання". Небажання з одного боку слухати, а з іншого — висловитися і привело до ідеї нашого проєкту. Ми назвали його "К.РАЙ — ключі від раю", - розповідає чоловік.
До проєкту долучилися українці з усього світу, говорить автор.
"Перша мета була простою — зібрати фото ключів від будинків. Ключі — це звичайні предмети, не нерухомість. Насправді для проєкту це могло бути що завгодно. Своєрідний символ, артефакт того місця, де тобі добре", — стверджує Андрій Богун.
За його словами, навіть якщо дім зруйнували, а люди не повернулися, або ж повернулися, а будинку вже немає чи немає чим його відкривати, то вимушені переселенці зберігають ці ключі з собою. Носять в сумках або вішають десь на стіні в орендованому житлі.
"В мене залишився маленький ключик, який для мене дуже важливий. Він від письмового столу в моїй спальні, де я складала шкільні щоденники, власний щоденник з Артеку, де я була, переписувалася з друзями…", - написала у Facebook одна з учасниць проєкту "К.РАЙ — ключі від раю".
"Коли ми робили оголошення, то казали: "Ми хочемо зібрати фото 1000 ключів". Щоб з них зробити величезні фотопанно, банери, або ж просто плакати мозаїчного виду. Ідея була в тому, щоб показати: дім у нас один, але він складається з незліченної кількості цеглинок, і кожна цеглинка несхожа на іншу, кожна має свою історію", - говорить Андрій Богун.
Згодом організатори почали просити учасників проєкту написати або розповісти історію своїх ключів. Розповіді разом зі світлинами публікують на сторінці проєкту у соціальній мережі Facebook, за потреби зберігаючи анонімність авторів.
"Для цього проєкту важлива саме розповідь. Не скільки каструль у людини пропало. Не те що хтось заліз до будинку через вікно. А те, як людина відчуває та аналізує свій стан, розповідає, яка вона була до і яка вона стала після цих подій. Що змінив у ній виїзд з рідного дому", - розповідає Андрій Богун.
"Коли почалось повномасштабне вторгнення, то я була не вдома, а у Львові. Я виїхала з Каховки за пару днів до того, у справах, і не змогла повернутись. Вийшло так, що я навіть умовно не попрощалась ні з містом, ні зі своїми знайомими", - пише одна з учасниць проєкту у Facebook.
Історії з проєкту"К.РАЙ — ключі від раю" представили на театральних читках у Кривому Розі восени 2024 року. За словами Андрія Богуна, розповіді зачитували актори-аматори та глядачі.
"Ми плануємо зробити ще кілька таких театральних зустрічей. Після них випустимо альманах, щоб ці читки проводити в різних містах. Це буде збірка моновистав в жанрі вербатім. Вербатім — це документальний театр. В ньому головне дотримуватися сказаного автором. Зберігається все: інтонація, суржик, швидкість вимови", — наголошує автор проєкту.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне
