25-річний херсонець Олександр Івахненко мріяв стати моряком. Працював кондуктором-контролером тролейбуса, займався волонтерством і допомагав містянам. Він загинув 19 березня 2025 року, коли брав участь у ліквідації наслідків російських обстрілів.
У той день Олександр Івахненко допомагав закривати побиті після атаки військ РФ вікна, розповіла голова благодійного фонду "Відродження Херсонщини" Анастасія Уколова.
"За день до того ми переписувалися і щось я закрутилася та не відповіла йому на повідомлення. І я не знала, що він збирається йти лагодити дах. Вони втрьох пішли, тих хлопців я не знаю. Перед цим там літав дрон, як мені сказали, а після — почався артобстріл. І одразу перший "приліт" прийшовся на кут бібліотеки. Після першого "прильоту" Саша вже не брав трубку. Тобто, його вже вбило, у нього було поранення в шию", — сказала вона.
За словами волонтера Андрія Бульби, раніше вони з Олександром вже потрапляли під обстріли.
"Був "приліт", повибивало вікна. Він говорить: "Хлопці, мені треба позашивати вікна". Ми приїхали, дістали інструмент, вивантажили матеріал. Через 10 хвилин почався обстріл. Не прямо по нас, але десь настільки поряд, що осколки сипалися з неба. Ми сховалися в під'їзді, перечекали. Обстріл закінчився, ми вийшли й продовжили працювати", — згадує Андрій.
Олександр рятував людей, тварин, допомагав ліквідовувати наслідки обстрілів. Завжди був готовий допомогти, говорить волонтерка Ольга Водоп'ян.
"У його словнику не було слова "ні". Люди виїхали, а коли виїжджали, їхні тваринки повтікали. І вони нас попросили, щоб ми за ними поїхали. Пройшов може місяць-півтора і ми знайшли цих собак. Це були вівчарка і, як нам сказали, такса. Але це була така агресивна мала собака, яка вкусила Саню трошечки. Не прокусила, слава Богу, щоб не прийшлося уколи робити. І він просто пригнув на цю малу з ковдрою та обійняв її. І отак вони їхали назад", — розповіла вона.
Іван Другальов познайомився з Олександром, коли ліквідовував наслідки підриву російськими військовими Каховської ГЕС у червні 2023 року. Каже, відтоді вони працювали разом.
"Їздили в Олександрівку, робили дахи, розгрібали завали, зашивали вікна. Робили все, щоб просто допомогти людям. Він дуже добрий, чуйний. Його про що не попроси, він завжди біг, кричав: "Я, я, я!" І тільки вперед, і завжди хотів допомагати людям", — згадує волонтер.
Олександр працював кондуктором-контролером тролейбуса. Мріяв стати моряком, розповіла Анастасія.
"Саша показав, що навіть одна людина здатна змінити світ на краще. І дуже-дуже хочеться, щоб оці справи добрі, які він робив, стали прикладом для багатьох людей, мотивуючи їх допомагати, підтримувати, та й взагалі приносити добро у цей світ. Ми продовжуватимемо цю діяльність, цю справу Саші, бо я вважаю, що це найкращий спосіб вшанувати його пам'ять", — сказала голова БФ "Відродження Херсонщини".
У січні 2025 року в Олександра помер батько. За два місяці — загинув і він. Його бронежилет та детектор дронів передали військовослужбовцям, розповіли колеги-волонтери.
Підписуйтеся на новини Суспільне Херсон у WhatsApp,
Джерело – Суспільне
