5 березня 2022 року херсонці вийшли на перший мітинг проти окупації. Тоді на площі Свободи зібрались тисячі людей, які не побоялись протистояти озброєним російським військовим. Учасники мирної акції згадують, як це було.
Тетяна, учасниця мітингу
Напередодні 5 березня телеграм-каналами поширилися заклики херсонцям зібратись у центрі міста на площі Свободи, згадує херсонка Тетяна. Люди збирались продемонструвати, що думають з приводу окупації та самих окупантів, говорить вона.
"Звісно, ми з чоловіком також вирішили приєднатись до акції. Як і всі, хотіли продемонструвати свою українську позицію. Ми хотіли показати окупантам, що "Херсон — це Україна!", — згадує Тетяна.
Вони домовились зустрітись на площі з друзями й пішки з Таврійського мікрорайону пішли на акцію.
"Місто було безлюдне, люди намагалися зайвий раз не виходити з будинків. Окупанти на вулицях міста зі зброєю в руках, у яких невідомо, що в голові. Було моторошно йти пустили вулицями. Коли стали підходити ближче до площі, то побачили багато людей, які йшли в тому ж напрямку", — говорить жінка.
На площі Свободи їм відкрилась зовсім інша картина, згадує Тетяна. Було враження, що тут зібралось все місто. Люди тримали в руках українські прапори та плакати.
"Це був такий емоційний підйом, таке враження, що ось він, український дух витає над нами, над кожним, хто співає гімн, хто вказує напрям окупантам, хто вказує кожному російському солдату, що йому "пора домой — пока живой". Україна — не Росія, не мовчазне стадо, ми їх не боїмося. Ми твердо знали, що "русский солдат — фашист и оккупант", — ділиться Тетяна.
Каже, що військові РФ, які оточили будівлю ОДА на площі Свободи, були добре озброєні і вимуштрувані. Було ясно видно, говорить жінка, що вони були дуже здивовані і не розуміли, чого їх так ненавидять.
"Ще пригадую був самий апогей, це коли повз нас проїздив БТР, і наш херсонець стрибнув на нього з величезним прапором України й проїхав повз площу. Це було щось! Такого єднання я ніколи не бачила", — розповіла Тетяна.
Людмила Волошина, учасниця мітингу
Людмила також вийшла на перший мітинг проти окупації і брала участь в наступних. Каже до дій тоді спонукав заклик режисера Херсонського музично-драматичного театру Сергія Павлюка, який на сторінці у Facedook звернувся до жителів міста.
"Ми вийшли на площу біля кінотеатру "Україна". І це теж знаково — площа Свободи, кінотеатр "Україна". І люди, які збиралися на площі — це було щось неймовірне. Ми зупиняли машини, які рухались дорогою", — пригадує Людмила.
Вона теж говорить, що російські військові не могли зрозуміти, що відбувається на площі.
"Ми кричали щось українською, потім перейшли на російську, кричали "Русский солдат, или домой", "Бери шинель, иди домой", "Русский солдат — фашист и оккупант". Ми хотіли, щоб вони почули, але нам здавалося, що через цей гомін вони не розуміють. А вони були дуже розгублені. Вони не стріляли, вони нічого не робили, вони стояли тільки", — пригадує Людмила.
Олександр Геращенко, організатор акції
Напередодні, 4 березня, Олександр зустрівся на площі Свободи із Сергієм Павлюком. Вони разом намагались зіпсувати "картинку", яку намагались відзняти військові РФ про видачу гуманітарної допомоги жителям Херсона. Тоді й домовились, спробувати зібрати людей наступного дня 5 березня на акцію протесту проти окупації.
"Він у свою соцмережу, я у свою — скинули заклик зібратись на площі. Думали, може ще десяток-другий людей прийде. Коли наступного дня я вийшов на майдан на десяту приїхав і побачив, що там декілька тисяч людей вийшли — я здивувався, чесно", — говорить Олександр.
Каже, що відразу на площі були тільки Херсонці. Через годину чи півтори під'їхали військові РФ.
"Мабуть їм повідомили, що люди зібралися на майдані з українськими прапорами, скандують, пісні співають. Потім аж приїхали автозаки, але вони нас не чіпали. Вони військовий ланцюг вишикували біля адміністрації, а ми були біля "України", — згадує Олександр.
Він каже, що наступного дня на мітинг вийшло ще більше херсонців. Пригадує випадок, коли після російської провокації постраждала одна людина, їй вистрілили у ногу. І ті, хто був на площі, побігли на росіян.
"Вони почали в повітря стріляти з автоматів. Тоді це ще більше обурило херсонців, і наступного дня вийшло рази у два більше людей. Майдан біля "України "був майже повен. І ці події розвивалися далі. Чим більше росіяни намагалися нас залякати, тим більше люди обурювались і замість того, щоб тікати, вони йшли на них. Люди наші взагалі не боялись ні пострілів, нічого, а в росіян під масками отакі очі були. Бо в їх програмі, у їх природі ніколи не було, мабуть, від народження, щоб люди могли захищати самі себе, стояли один за одного, ще й бігли на озброєних солдатів", — говорить Олександр.
Наступного дня, 6 березня, за подвиг, масовий героїзм та стійкість херсонців, виявлених у захисті свого міста, Зеленський надав Херсону звання "Місто-герой України".
Джерело – Суспільне