Євгеній Резніченко народився, навчався та здобував вищу освіту у незалежній Україні. 26-річний режисер Херсонського обласного музично-драматичного театру ім. М. Куліша зараз ставить вистави не лише у Херсоні, а й Одесі та Києві. Після початку повномасштабного вторгнення та виїзду з окупованого на той час Херсона він вперше взявся за постановку п’єси про окупацію.
Євгеній Резніченко – херсонець, режисер обласного музично-драматичного театру ім. М.Куліша. Навчався у Київському національному університеті театру, кіно і телебачення імені Карпенка-Карого в майстерні Володимира Судьїна. Професійну діяльність розпочав у 2018-му, в рідному місті з дипломної вистави "Лускунчик".
У 2021-му став штатним режисером обласного драмтеатру. До початку повномасштабного вторгнення поставив чотири вистави, серед яких "Фейс-контроль" Маріуса фон Майєнбурга, "12 ніч", а також імерсійну в Олешківському лісі "Сон літньої ночі" за п’єсами Шекспіра.
"У мене взагалі дуже специфічне ставлення до мистецтва і культури. Це дуже важливо, це дуже цінно, але ще жодна вистава чи жодна книга не зупинила війну і не вберегла світ від якогось катаклізму", — говорить режисер.
Зараз Євгеній у Миколаєві. Ставить п’єсу "Молочайник" з артистами Херсонського театру Куліша. До цього її бачили одеські глядачі.
Митець каже, що у нього вже була поставлена і відбулася вистава "Молочайник" в Одеському театрі юного глядача. "Ми створили виставу про вторгнення, про окупацію також Херсонщини, бо в Одесі велика кількість переселенців з Херсона, це місто, в якому велика кількість херсонців знайшов прихисток для себе після окупації виїжджали і почали будувати своє життя там, чекаючи той момент, коли ми зможемо повернутися додому", — розповідає Євгеній.
Чоловік пригадує, повномасштабне вторгнення зустрів у Херсоні, жив в окупації до квітня, далі – виїхав на підконтрольну Україні територію. У Києві восени поставив виставу "Лишатися (не) можна…". Вона побудована на реальних особистих історіях артистів про життя в окупації та виїзд. Це була прем’єра Херсонського театру. Загалом за останні два роки Євгеній поставив сім вистав у Херсоні, Одесі та Києві, дві з них – про війну та окупацію.
"Я був би щасливою людиною, якби в моїй країні не відбувалася війна і люди не знали, що таке окупація і мені не треба було б говорити з глядачами і ставити вистави на цю тему. Багато людей говорять, що зараз війна відкрила багато митців, надихнула на створення, на реалізацію якихось проєктів. Мене війна не надихає, а навпаки висмоктує, так само як і переживання в окупації", — каже він.
Євгеній говорить, повномасштабне вторгнення вплинуло на українську драматургію. Якщо до його початку в репертуарах театрів були російські автори, з 2022 року більш потрібні стали українські. Особисто для нього, говорить режисер, переломними були події 2014 – "Революція Гідності", окупація Криму та Сходу. У ті роки він закінчував школу і почав ідентифікувати себе як український митець.
"Мені не подобається вислів культурний фронт і супротив, бо фронт один на сході і півдні нашої країни. Фронт, де люди вбивають інших людей. Це місце тотальної небезпеки. Тому для мене крім фронту не існує ні культурних, ні економічних, ні так далі ніяких інших фронтів", — розповів Євгеній Резніченко.
Джерело – Суспільне
