Військовий з Херсонщини Володимир повномасштабне вторгнення РФ зустрів на Донеччині. Під час виконання бойових завдань на херсонському напрямку отримав два поранення. Був нагороджений Президентом України орденом "За мужність".
27-річний Володимир служить у ЗСУ з 2016 року: після строкової служби, розповідає, підписав контракт.
"До 2022 року ми були на Мар'їнці, дев'ять місяців стояли в зоні АТО. Ми були на ППД, якраз вийшли з зони АТО і готувалися знову заходити в зону ООС. Нас 24 лютого підняли по тривозі о п'ятій ранку, сказали, що повномасштабна війна. Спочатку ми не повірили, думали, що це навчання. Місяць ми пробули під Очаковом, зустріли їхній десант, відбили їхній десант, чекали висадку з моря десанту їхнього. Не було висадки, нас перекинули вже сюди, за Миколаїв, ми пішли на Херсон. Дійшли до Олександрівки", — говорить військовий.
Під Олександрівкою у квітні 2022 року Володимир отримав перше поранення.
"Після двох тижнів лікування мені ще не зняли шви. Я напросився добровільно піти на позицію, тому що не хотів залишати свій підрозділ, своїх хлопців-побратимів. Через тиждень, як я зайшов на позицію, я отримав вже тяжкі поранення. Це вже було другого травня. Нас двоє стримали 50 людей їхнього штурму. Ми відбили, втримали позицію, з пораненнями. Я і мій командир взводу отримав. На жаль, він вже загинув", — каже чоловік.
У шпиталі Володимир дізнався про своє нагородження орденом "За мужність". Після другого поранення чоловік отримав інвалідність і був переведений на службу до Херсонського районного ТЦК.
"Я займаюсь мобілізацією, сиджу на поліклініці, проводжу політінформацію, розмовляю з людьми. Комісію вони проходять, і заодно я розповідаю, як краще їм, якщо вони хочуть у даний підрозділ. Я розповідаю, куди подати заяву, взяти відношення з частини, в яку він хоче йти служити. Я розумію, що третій рік війни, всі втомилися, але потрібна заміна. Щоб хлопці також відпочили, побачили свої сім’ї. Багато хто приходить добровільно і бажають працювати в бойових підрозділах. Багато хто хоче на БПЛА. Багато навіть тих, хто за 60 років, приходять. Багато дівчат йде на контракт. І ще йде бойовим медиком, такий бойовий підрозділ, який весь час перебуває на передовій, працюють", — розповів Олександр.
Родина чоловіка з тимчасово окупованого лівобережжя, виїхали, говорить, навесні 2022 року, коли російські військові почали шукати сім’ї учасників ООС. Батько Володимира — військовослужбовець, до служби готується і молодша сестра.
"Сестра також уже підписала контракт, навчається на офіцера. Батько також військовий, він до цього відноситься більш гуманно, а мати переживає, переймається за це все. Ми пояснили — а хто, як не ми", — говорить він.
Володимир говорить, має плани на майбутнє. Після закінчення війни хоче допомагати військовослужбовцям реабілітуватися.
"В Україні зараз багато реабілітаційних центрів, я сам двічі лежав на реабілітації, і більшість лікарів не розуміють, як працювати з тими хлопцями, які залишилися без рук, без ніг, в яких є морально-психологічні розлади. Лікарі в нас, мене лікували — я знаю, вони роблять все, що від них залежить. Я дуже вдячний їм за це. Але ніхто не може зрозуміти військового, так як той військовий, який був там же", — каже Олександр.
Джерело – Суспільне
