Херсонка Наталія Кальник працює головою ОСББ. Вона залишалась у місті під час окупації та бачила, як російські військові заселялись у квартири херсонців.
У перший день повномасштабного вторгнення РФ Наталія намагалась донести інформацію родичам, які живуть у Росії, про те, що відбувається в Україні.
"Перше, що я зробила – вийшла на вулицю і почала дзвонити родичам у Росію: у Москву, в Іваново, на Урал. Я кричала: що ви робите? Ви нас вбиваєте! Ви кожного літа приїжджали на відпочинок, ми вас приймали, а зараз що робиться? Тому все, у нас тепер нема родичів", — пригадує херсонка.
Перші дні повномасштабної війни жителі об’єднання співвласників провели у підвалі одного з будинків. Згодом люди почали покидати свої домівки та тимчасово окуповане місто. Більш ніж половина жителів ОСББ виїхали, вона лишилась, бо не могла покинути інших людей.
"У нас були колаборанти, вони ходили у будинок профспілок і там були якісь збори голів правлінь. Ми туди не ходили, потім співвласники мені казали, що бачили жительку з нашого співвласництва на відео. Потім вона привела сюди окупантів і вони, як вона казала, сказали влаштувати суботник: навести лад у дворі, пофарбувати лавочки, але ніхто не вийшов", — розказує жінка.
Наталія розповідає, колаборанти робили "картинку" для звіту: фарбували дитячий майданчик, збирали в пакети сміття, яке потім кинули посеред двору. А після показового прибирання, ці пакети вивозили місцеві жителі, які не пішли на співпрацю. Російські військові постійно навідувались до двору її будинку, а згодом – оселились. Їх привів місцевий колаборант.
"Він привів цілий натовп. Їхній "начальник" підходив до мене і казав, що нам потрібні ще ключі з двох квартир. Я кажу: у мене немає нічого, мені люди не залишали ніяких ключів, але вони відкрили ці квартири та оселились там", — говорить херсонка.
Перед деокупацією Херсона російські військові виїхали, квартири розграбували. Після звільнення міста в одному з будинків ОСББ за підтримки обласної влади облаштували бомбосховище з кімнатою для дітей. Зараз люди переховуються тут від обстрілів. Також ходять до штабу, де роблять наповнювач для подушок українським військовим.
"Наші інструменти — ножиці. Робимо наповнювач для подушок, наколінників, матраців в окопи та в бліндажі нашим (українським військовим — ред.) хлопцям. Вони дають замовлення церкві скільки їм треба, останній — на двісті подушок, вже зшивають і відправляють", — розповіла Наталія Кальник.
Джерело – Суспільне