Томина Балка, Новодмитрівка, Розлив – ці села Білозерської громади майже щодня перебувають під щільними обстрілами ворога. Скільки тут людей залишається та як вони виживають – читайте далі.
Наприкінці жовтня цього року в будинок старости Томинобалківського старостату Миколи Любченка ворог прицільно вдарив з РСЗВ «Смерч». Будинку більше немає. Тепер староста живе в шкільному укритті, але виїжджати не планує – не може покинути людей. Про ситуацію в старостаті Микола Любченко розповів виданню «Білозерка.Інфо».
Микола Любченко. Фото: bilozerka.info
«Тут усе тримається на людях!»
Практично кожен будинок у старостаті пошкоджений, близько 30 осель – зруйновані повністю. Російські окупанти б’ють по селах з артилерії, РСЗВ «Град» і «Смерч», літають тут і ворожі безпілотники.
Попри це, нині тут живе чимало людей. Зокрема, у Томиній Балці – 256 осіб, у Новодмитрівці – 55, у Розливі – 50. Серед них є й діти.
«Ми живемо в хаосі обстрілів: день-два тиша, а потім – артилерія і РСЗВ тричі на день. Тримаємось, як кажуть, на адреналіні й тому, що віримо: настане час, коли ворога виженуть з України, з лівого берега, і на Херсонщину повернуться люди й життя», – каже Микола Любченко.
Сам він після знищення ворогом його будинку перебрався в шкільне укриття. Разом з односельцями там встановили електропанелі, ліжка. Є пункт незламності, Starlink, місце, де можна сховатися.
Загалом у таких селах життя тримається лише завдяки небайдужим людям. Вчасно доставлений хліб, ліки, листи ОСБ, щоб забити вікна після обстрілів – це лише невелика частина небезпечної щоденної праці. Сьогодні в Томиній Балці працює один магазин, ще один підприємець торгує з дому. Благодійники з ADRA і «Джем», ризикуючи життям, час від часу привозять необхідні речі. Ремкомплекти для відновлення осель після обстрілів надає БО «10 квітня».
«Є місцеві хлопці, які навчилися ремонтувати електролінії, лагодити оселі. Є соціальний працівник, працює пункт незламності й ЦНАП. Наші дівчата, попри обстріли, сплели чимало сіток для ЗСУ. Місцеві волонтери – мешканці сіл старостату, ризикуючи своїм життям, безкорисно, власним транспортом розвозять людям допомогу. Тут усе тримається на людях! Не знаю, чи було б життя без них!», – розповідає староста.
Трагічні історії
Водночас він додає, що цікавих історій не може розповісти, бо в пам’яті – лише трагічні.
Новодмитрівка. Багатодітна сім’я. Батьки залишилися в хаті, а дітей відправили в підвал. Прилетіло туди, де ховалися діти…
«Два хлопчики. Один загинув. Іншого ледве витягли…»
Томина Балка. Жінку разом з ДСНС викопували зі зруйнованого згорілого сараю. Літнього чоловіка після влучання «Градом» розірвало на частини.
«Підіймаємо понівечене тіло, кладемо в автомобільний причіп та веземо в морг… Хіба таке можна забути?»
Але вже понад рік ні рятувальники, ні швидка допомога в ці села не їздять – надто небезпечно. Староста вивозив поранених власною машиною. Тепер має авто від військової адміністрації. Ним перевозить поранених, допомогу, невеликі гуманітарні вантажі. Днями отримав сучасний РЕБ для захисту від дронів.
«Назад у пекло»
Микола Любченко й сам має 4 контузії. До лікарів не звертався за браком часу. Каже, потрібно було виконувати свої обов’язки й надавати допомогу населенню. Пережив чоловік і особисте горе – через 5 днів після того, як окупанти зруйнували його будинок, померла дружина, яка тривалий час боролася з онкологією.
«Від горя мене рятують люди. Я не можу показати свій розпач – їм теж важко. А хто я без людей? Ніхто. Ми всі тримаємось один за одного», – каже староста.
Коли стає зовсім важко, він їде в Миколаїв до доньки Аліни та внуків.
«Донечку теж потрібно підтримати, зять служить у Нацгвардії, вдома буває рідко. На початку повномасштабної війни вони виїхали з окупованих Олешків. Спочатку знайшли притулок на Вінниччині, а тепер перебралися ближче до дому й винаймають квартиру в Миколаєві. Обійму їх, відчую мить щастя – і назад у пекло, до наступних вихідних. Бо односельці чекають! – каже Микола Любченко та скромно додає: – Може, від мене не така вже й велика користь, але я для людей – як та остання інстанція: трохи рятувальник, трохи волонтер, трохи психолог».
Як раніше розповідала «Гривна», до повномасштабного вторгнення РФ старостою Томинобалківського старостату була Ірина Спіцина. Після початку окупації майже вся її родина перейшла на бік ворога. Детальніше про сім’ю зрадників читайте в нашому розслідуванні:
На знімку: зупинка громадського транспорту для жителів села Розлив на автодорозі між Томиною Балкою та Білозеркою, літо 2025 року. Фото: інстаграм/andry_boxer
Джерело – Гривна