Під час російської окупації Херсона допомоги потребували не лише люди, а й безліч тварин, які не могли самостійно вижити у надзвичайно складних умовах. Притулок «4 лапи» став прихистком для собак і котів, які постраждали від війни.
Притулок працює в Херсоні 15 років, він пережив й окупацію, й звільнення міста, підрив росіянами греблі Каховської ГЕС, й щоденні російські обстріли.
Як розповіла виданню ZMINA волонтерка і власниця притулку «4 лапи» Яна Лущик, нині там проживає вже понад 700 тварин.
Корм та ліки передавали із Запоріжжя та Криму
Коли в Херсон увійшли російські війська, місто опинилося на межі гуманітарної катастрофи. Дефіцит продовольства торкнувся й притулку. Волонтери намагалися закуповувати корми, але більшість магазинів були зачинені, а залишки зоотоварів продавалися в обмежених кількостях.
«Деякі продавці, які нас знали ще до війни, йшли нам назустріч, розуміли, що ми купуємо багато корму для притулку. Проте деяким було все одно, коли я приходила і казала, що в мене зараз під опікою 100 котів, і я не знаю, що їм через пару днів давати їсти. Вони ж казали мені у відповідь “ні”, тому що вони продають для всіх однаково: по декілька кілограмів та й все. Для собак у нас якимось дивом був запас круп, більш-менш на тиждень чи на півтора», – розповілаЯна Лущик.
На той час, за словами волонтерки у притулку проживало 300 тварин. Двоє людей, які працювали у притулку, фактично жили на роботі перші декілька тижнів.
Проте ситуація ускладнювалася відсутністю кормів і ліків, які доводилося діставати через перевізників із Запоріжжя або через волонтерів в Криму.
Однією з найболючіших історій стала боротьба за життя алабайки Варі, яка потрапила до притулку виснаженою й важко хворою.
«Коли ми її почали лікувати, з’ясувалося, що в неї хвороба, яка не лікується – асцит. Це рідина в черевній порожнині. І щоб підтримувати її життя стільки, наскільки це можна зробити, щоб вона не мучилась, треба було кожен день давати їй велику кількість таблеток. І ось всю окупацію кожного дня в мене в голові була думка, де взяти ліки для Варі», – згадує волонтерка.
За словами жінки, собака дочекалась звільнення, але померла через декілька днів після того, як у місто зайшли ЗСУ.
В останні дні перед звільненням міста у нас не було ні світла, ні води. На той момент, розповідає власниця притулку, їм вже протягом тижня доводилося варити кашу тваринам на багатті:
«Наші дівчата голіруч пиляли сухі дерева, ламали гілки, щоб тільки зварити хоч якийсь об’єм каші та нагодувати тварин».
Після звільнення міста притулок і далі стикається з численними викликами. Постійні обстріли впливають не лише на людей, але й на тварин. Волонтери згадують, як собаки в перші місяці після деокупації травмувалися, лякаючись вибухів.
Найкраща допомога – взяти кота чи собаку з притулку
Зараз вони реагують на обстріли, орієнтуючись на дії своїх доглядачів.
Яна Лущик говорить, що, звісно, притулок «4 лапи» потребує як фінансової допомоги, так і кормів, ліків. Але, за її словами, найкраща допомога – це взяти кота чи собаку з притулку додому і подарувати йому дім і тепло.
Ми під кожну людину, під її характер, шукаємо відповідну тваринку. До того ж всі наші тварини виховані й привчені до лотка та вигулу. Тому не треба лякатися, а краще, якщо є змога, взяти тварину з притулку.
Фото: ZMINA та з фейсбук-сторінки притулку
Джерело – Гривна
