«Гривна» раніше повідомляла, що декілька викрадених росіянамиіз Херсонського художнього музею картин стали темою для модних жіночих аксесуарів – хусток та твілі. Нагадаємо, що благодійну колекцію «Викрадене мистецтво» у співпраці з платформою United24 випустив український бренд OLIZ. Одна з таких жіночих прикрас тепер є й у відомої української синоптикині Наталки Діденко.
Свої враження від шовкового аксесуару, емоції та сподівання пані Наталя висловила в дописі у Фейсбуці у Водохресний Святвечір.
«У мене нещодавно з’явилася нова хустка.Ну, це не зовсім хустка – це шедевр.Бо все, що є у моїх любимих OLIZ – це справді шедеври.
Але саме сьогодні, у Святвечір, ця хустка змусила подумати і згадати багато такого, від чого не лише радість святої вечері, хороші спогади, коли щось разом колись готували цілий день з мамою, бабусею, свекрухою, передчуття колядників, гостей, бажання спокою, миру, безпеки, сильнюще бажання перемоги над ворогом.
Ще й багато печального, сумного…
Я також подумала, скільки зараз українців – поза Україною, або за західним кордоном, або в страшній окупації, серед чужих людей, десь страху, десь зневіри, чужого оточення, чужих культурних кодів, страв, чужого смаку, запаху і навіть повітря.
І як особливо на чужині нестерпно часом хочеться своєї чашки, щоб – знайома продавчиня у сусідньому магазині, щоб тобі махали з-за кавомашини у найближчому крихітному кафе, хочеться свого диванчика, своєї старої каструлі, щоб навколо були рідні фотографії, дурні сувеніри, які ніяк не викинути, картини, п’ятнадцятирічна тюль на кухні у чайні сервізики, щоб рідні страшні тапочки, щоб книжкові полиці і усі книжки під рукою, щоб дістати улюблену стару підковдру, ще мама купувала дефіцитну, щоб ніколи не почуватися винним чи самотнім, бо чужина якось це підсовує часом, щоб сваритися у маршрутці, щоб розуміти навколишні приколи, щоб лаяти неприбрані тротуари, один одного, щоб рубатися у домашніх та батьківських чатах, щоб за півгодини – гоп” – і вже в центрі міста на каві з подружкою, щоб свій двір, стіни, наповнення рідне й затишне, дах, садок, клумба, коти, собаки, і щоб все це було поруч і цілим…
І всі, кого любиш, поруч і цілі, живі, здорові…
І особливо у Святвечір думається про тих, хто не може сісти за стіл із своїми і в себе.
А скільки всього опинилося поза межами України, не лише люди, а й цілі вагони, фури, безкінечні потяги награбованого росіянами, вкраденого, видраного з рук, із хатів та помешкань, із шкіл, магазинів та музеїв…
На цій хустці – картина херсонського художника та мистецтвознавця Володимира Чуприни.
Цитую – “…свого часу художник доклав зусиль, аби Херсонський художній музей оселився в одній з найкрасивіших будівель Херсона – колишній міській думі, розташованій у центрі міста. До російського вторгнення у музеї зберігалось 57 робіт Володимира Чуприни. Восени 2022 року окупанти вивезли картину «Іриси» разом з іншими роботами художника”.
10 тисяч експонатів музею вкрадено!
І тому так хочеться сьогодні сказати – дорогі українці, де б ми не були зараз, хай кожен з нас, хто в Україні, подумки запросить до свого столу з кутею когось, кого він знає, любить і хоче, щоб він повернувся і щоб разом повечеряти.
І хай будуть з нами всі наші неймовірні скарби, наші вкрадені картини, наші вкрадені діти.
Все колись повернеться.
Хай ці предивні півники обов’язково зацвітуть на стінах Херсонського художнього музею».
Фото: Наталка Діденко/Facebook
Джерело – Гривна
