По всій Україні, зокрема і в Одесі та Херсоні, нині позбавляються назв вулиць, площ, населених пунктів та інших топонімів, пов’язаних з Росією. Але не варто забувати, що рашисти мають союзників і тих, хто «співчуває». На думку херсонського журналіста Валерія Боянжу, від назв, пов’язаних з такими країнами, теж варто позбавлятися, пише «Одеське життя».
ЩО Ж, І КАЇН ТЕЖ БУВ БРАТОМ
Будь-якому херсонцю-біженцю за щастя, якщо є можливість зателефонувати комусь зі знайомих, хто залишився жити під артобстрілами рашистів, почути голос (живий, слава Богу!), поставити запитання «Ну як воно там?» і почути у відповідь: «Та нічого, терпимо». Але мій нещодавній дзвінок херсонському колезі приніс неприємну новину: неподалік від його будинку по вулиці Залаегерсег прилетіло, будинок покалічило.
Приятель продовжував розповідати мені деталі прильоту: мовляв, міна, мабуть, невелика була, 82 мм, яма – усього-на-всього десь метр на метр, а шибки всі пошкодило… Але я майже перестав його слухати. Мене раптом перемкнуло: бляха-муха, а чому в нас у Херсоні досі є вулиця на честь угорського «міста-побратима» Залаегерсег?!
І це в той час, коли сьогодні Угорщину братньою нам країною може назвати лише той, хто вважає, що біблійний Каїн був Авелю люблячим братом!
Ось уже скільки років Угорщина є уособленням українофобської політики Московії. Уряд Угорщини використовує будь-яку нагоду, щоби принизити нашу країну, довести її неспроможність. Навіть якщо не вдається нашкодити, Угорщина не втрачає можливості хоча би в дрібницях напакостити. Інакше ж і не назвеш нещодавній недопуск у літак угорської авіакомпанії українця з ампутованою ногою, який добирався з Ізраїлю до Європи після лікування.
У всіх населених пунктах України зараз повним ходом іде процес перейменування топонімів (це назви, зокрема, вулиць). Як можна судити за інформацією різних ЗМІ, уже розірвані «братські» відносини з містами Росії, на вуличних табличках і духу не лишилося від назв російських міст.
Сподіваюся, у вигрібну яму ми викинули вже й липове побратимство з містами захопленої «бульбенфюрером» Білорусі.
То може, час уже подивитися «як солдат на вошу» і на вулиці з угорськими назвами?
Зробити це потрібно максимально демократично – не в наказовому порядку, надавши право на ухвалення рішення міським громадам, що, до речі, повністю відповідає закону України. Майже на всі 100 я впевнений, що херсонці будуть за перейменування вулиці Залаегерсег і розрив так званого побратимства.
Чи може, я щось пропустив? Може, десь повідомляли про масові демонстрації в місті Залаегерсег із вимогою негайно припинити варварські артобстріли їхнього міста-побратима Херсона?! Чи в угорському місті Сегед хтось стурбований терором щодо міста-побратима Одеси? Не вангуватиму, але не впевнений у бажанні одеситів перейменувати вулицю Сегедську.
Натомість упевнений, що жителі українського Ужгорода не підуть на такий крок: уже в березні 2022 року міський сайт там повідомив, що з угорського міста-побратима Ньїредьгази надійшло скількись там «гуманітарки». Що ж, Ужгород – в особливих стосунках з Угорщиною, хай там – у рамках українського законодавства! – працює «народна дипломатія». До речі, ця «народна дипломатія» в нашій ситуації – велика підмога професійній.
Остання – штука особлива: адже в нас навіть зараз дипвідносини з Росією не перервані, і в цьому є своя логіка. Не перервані вони офіційно й із російськими спільниками-сателітами – за тією ж логікою.
НА ЧИЄМУ БОЦІ «НЕЙТРАЛЬНІ» КРАЇНИ
Але ж пересічним українським жителям ніхто й ніщо не забороняє смачно «плюнути» в бік таких ось злісних «побратимів». І тут ідеться не лише про орбанівську Угорщину (про таких після минулої війни говорили: найкращий друг після Гітлера). Я маю на увазі, що наші міста мають так звані міста-побратими в країнах, що займають так звану нейтральну позицію. Цю позицію вони зайняли на затишному дивані перед величезним екраном домашнього кінотеатру, запаслися мішком попкорну та з цікавістю спостерігають за захоплюючим «батлом» на території України – чия візьме?
Так звана совість у так званих нейтралів чиста: ну як же – вони ж діляться з Україною, що спливає кров’ю. Щоправда, не ракетами й не снарядами, що ржавіють у них, таких благополучних, десятиліттями на складах. Вони діляться з нами розкладачками та подушками, мийними засобами та дитячим харчуванням, обігрівачами та аптечками.
Безперечно, перераховані вище речі зараз гостро необхідні нашій країні. Але я, думаючи про це, чомусь завжди уявляю собі густий старовинний парк десь у Зальцбурзі чи Берні (йдеться про австрійські та швейцарські міста; ці країни називають себе нейтральними в російсько-українській війні, – ред.). Затягнувши в темряві в кущі юну дівчинку, її по-звірячому ґвалтує якийсь недолюдок, примовляючи при цьому: «Нравится – не нравится, терпи, моя красавица». Повз проходить респектабельний «нейтрал». Він зупиняється, не поспішаючи дістає з портсигара товстелезну «гавану», обрізає кінчик, прикурює, випускає кільце диму й починає допомагати жертві насильства. Порадами. Мовляв, ви, люба, не ходіть наступного разу так пізно через парк. Потім – ще одне ідеальне за формою кільце диму та ще порада: до речі, дозволю собі порекомендувати вам надалі не носити такі короткі спідниці, що провокують до насильства цих агресивних панів. Так що вибачайте, люба, але в тому, що я зараз бачу – ваша вина. Але я вам можу пообіцяти, що завтра в парламенті висловлю стурбованість щодо цього невеликого конфлікту між вами та цим джентльменом. А тепер дозвольте відкланятися… Ну що ви, що ви, за поради можете не дякувати.
Що б я ненав’язливо порадив?
Панам-нейтралам – узаконити цей нейтралітет у своїх конституціях українською фразою і вишити її золотими нитками на всіх їхніх державних прапорах – щоб уже ніколи ні в кого ні запитань не було, ні сподівань на допомогу: «Двоє в драку, третій – в ср*ку». Це відповідатиме реаліям.
Нашим співгромадянам-активістам з усіх міст України – переглянути з вищевикладеного ракурсу побратимство міст та, відповідно, назви вулиць. Але остаточне рішення – лише за населенням!
Тим же, хто не розуміє нинішнього значення слова ПОБРАТИМ, раджу просити роз’яснення в наших бійців на передку. Там це слово – в честі.
Валерій Боянжу, Херсон – Одеса
Джерело – Гривна
