Листопад 2025 року. Окупована частина Херсонщини. У Скадовську учнів школи №3 зібрали на "урок мужності". Захід у стінах місцевого музею провів керівник скадовського відділення російської організації "Бойове братство" Андрій Дворецький — колишній журналіст із Миколаєва, який у 2014 році перейшов на бік росіян. Редакція розслідувань Суспільного дізналася більше про Андрія Дворецького та організацію "Бойове братство", яка на тимчасово окупованих територіях вчиняє воєнний злочин — мілітаризує українських дітей.
"Урок мужності” для дітей зі Скадовська
Під час "уроку мужності" Дворецький показав школярам 16 фотографій зі своєї авторської виставки "Довгий шлях додому".
На фото — події з Майдану в Києві, бої за Донецький аеропорт, знімки бойовиків, зруйновані будинки в Донецькій області, а також світлини з міста Снігурівки Миколаївської області, в окупаційній адміністрації якої у 2022 році встиг попрацювати Дворецький.
Захід для учнів Дворецький провів у рамках одного з проєктів організації "Бойове братство", регіональне відділення якої у Скадовську він очолює. Статут організації передбачає проведення "патріотичних, освітніх" заходів для молоді, в тому числі "уроків мужності".
Пропагандистському виданню "Таврія" Дворецький розповів, що його місією під час заходу було на прикладі Донбасу розповісти дітям про "причини спеціальної військової операції" (так росіяни, нагадаємо, називають війну проти України, — ред.), а також сказати, що Росія прийшла на територію Херсонської області, "щоб допомогти".
Хто такий Дворецький
Андрій Анатолійович Дворецький народився в Миколаєві 24 квітня 1981 року.
У 2001-му він закінчив ПТУ за спеціальністю "Електромонтувальник промислового устаткування". Почав “писати статті” у 2004 році, коли брав участь у передвиборчій кампанії "Партії регіонів". Про це він розповів проросійському діячу з Миколаєва Антону Половенку для матеріалу "Ольшанці російської весни". У ньому також ідеться про те, що Дворецький до 2014 року працював кореспондентом київських та миколаївських видань "Вечірні вісті", "Коммерсант-Україна", "УНІАН", "Новини-N" та "Миколаївські новини".
Журналісти "Миколаївських новин" навесні 2013-го брали участь в обмінній програмі від IREXInternational Research & Exchanges Board — організація зі штаб-квартирою у Вашингтоні, присвячена міжнародній освіті та розвитку. для журналістів, яка передбачала візит до США. Про результати співпраці та свій візит до Миколаєва згодом написав журналіст американського медіа The Augusta Chronicle Кім Лучіані. На фото до його матеріалу ми побачили Андрія Дворецького.
У 2014-му Дворецький переїхав до Донецької області, щоб "захищати інтереси місцевого населення", та вступив до батальйону "Восток" — збройного угруповання, створеного на території окупованої частини Донеччини. Командиром "Востока", до слова, був колишній командир спецпідрозділу "Альфа" Управління СБУ у Донецькій області Олександр Ходаковський. Нині він заступник начальника управління росгвардії на окупованій частині Донеччини. У лютому 2025 року Путін присвоїв йому звання генерал-майора.
Про службу в батальйоні "Восток" Андрій Дворецький розповідав на своєму телеграм-каналі. Проте “повоював” він недовго. Влітку 2014 року Дворецький уже позиціонував себе "військовим кореспондентом" сепаратистського каналу "Новороссия TV".
З осені 2014-го Дворецький почав працювати військовим кореспондентом інформаційної служби політичного відділу окупаційного “міністерства оборони” Донецької області. Миколаївське видання "Новини N" повідомляло, що Дворецький брав участь у допиті українського військового з Миколаєва, який потрапив у полон до бойовиків. Тоді ж Дворецький розповідав місцевим пропагандистським каналам про бої за Донецький аеропорт.
У 2021 році, за даними Центру журналістських розслідувань, Дворецький став розвідником-оператором у першому розвідувальному відділенні розвідувального взводу мінометної батареї 1-го стрілецького батальйону 100-ї окремої гвардійської мотострілецької бригади “ДНР”.
У 2022 році голова окупаційної адміністрації Снігурівського району Миколаївської області Юрій Барбашов запропонував Дворецькому посаду "начальника відділу внутрішньої та зовнішньої політики", на яку той, за даними українських правоохоронців, погодився.
Перед звільненням Снігурівки у листопаді 2022 року Дворецький утік на тимчасово окуповану територію Херсонської області, до міста Скадовська, де перебуває й досі.
У вересні 2023-го Дворецький, називаючи себе начальником відділу внутрішньої та зовнішньої політики окупаційної Снігурівської ВЦА, активно закликав до участі у виборах, які окупанти організували до “Херсонської обласної думи”. Зокрема, висловлював сподівання, що під окупацію також потраплять Миколаїв та Одеса. Відео із закликом Дворецький записував зі Скадовська на фоні районного будинку культури. Ліворуч від Дворецького — пам'ятник Пушкіну, який окупаційна влада встановила в червні 2023 року.
СБУ оголосила Дворецькому дві підозри: у липні 2023 року — за колабораційну діяльність, у квітні 2024-го — за розповсюдження матеріалів із закликами до зміни державного кордону України.
У травні 2025 року Снігурівський районний суд Миколаївської області заочно засудив Дворецького до 12 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Вирок набрав законної сили у червні 2025 року.
Коли саме Дворецький став керівником регіонального відділення "Бойового братства" у Скадовську, нам зʼясувати не вдалося. Враховуючи те, що обласне відділення у Херсонській області відкрили у листопаді 2023 року, припускаємо, що регіональному — не більше двох років.
Діяльність Дворецького не обмежується лише "Бойовим братством". На одному з нещодавніх відео ми побачили, що його представляють як співробітника адміністрації “Скадовського муніципального округу”. Щоправда, які саме питання він вирішує, — не відомо. На сайті згаданої окупаційної адміністрації інформації про нього немає.
Нині Дворецький продовжує активно писати у своєму телеграм-каналі "Позывной йож", який він створив у березні 2022 року. На каналі ексжурналіст виправдовує війну Росії проти України, публікує псевдоісторичні новини та власні бойові спогади про війну на Донбасі. Станом на грудень 2025 року канал мав майже 300 підписників.
Дворецький також дає інтерв'ю проросійським виданням, де розповсюджує пропаганду низької якості. Наприклад, у березні 2025 року в програмі "Вечірній Херсон" розповідав, що на територію Донецької та Луганської областей умисно переселяли жителів із заходу України, щоб українізувати ці території. Те ж, за його словами, роблять зараз в Одесі.
Крім "Уроку мужності" для учнів школи №3 Скадовська, регіональне відділення "Бойового братства", яким керує Дворецький, проводить аналогічні заходи для учнів інших шкіл. Зокрема, у жовтні 2024-го Дворецький проводив урок мужності для учнів старших класів школи №1. У цій школі у грудні 2025-го за ініціативи організації Дворецького відкрили "парту героя", присвячену Володимиру Полікарповичу Гуманенку — радянському військовому, учаснику Другої світової війни.
У вересні 2025 року Дворецький як керівник організації "Бойове братство" підписав угоду про співпрацю з отаманом хутірської казачої спільноти імені генерала Матвія Платова Волоимиром Петровим. Спільноту зареєстрували у лютому 2025 року в Скадовську. Відтоді її учасники активно розвивають "казацкое движение" на окупованій частині Херсонської області та залучають школярів з окупованих територій до різноманітних заходів. Угода передбачала проведення спільних заходів з «патріотичного та духовного виховання молоді, в тому числі — організацію "уроків мужності" та спортивних змагань". Крім того, у школі №3 Скадовська у вересні 2025 року відкрили так званий “казачий класс”.
За період існування регіонального відділення "Бойового братства" у Херсонській області його учасники, як самі стверджують, провели понад 600 "уроків мужності".
Хто керує "Бойовим братством" та як мілітаризують дітей на тимчасово окупованих територіях
"Бойове братство" — загальноросійська некомерційна організація ветеранів локальних воєн та військових конфліктів. Це правонаступниця Загальноросійського громадського руху ветеранів локальних війн та військових конфліктів "Бойове братство", яку створили у 1997 році.
До керівництва, яке базується у Москві, входить четверо людей. Двоє з них мають опосередкований стосунок до України: керівник Громов Борис Всеволодович протягом певного часу живпроживав та служив у Києві, Саблін Дмитро Вадимович — уродженець Маріуполя.
На сайті "Бойового братства" головою організації вказано 82-річного Бориса Громова — колишнього губернатора Московської області й нинішнього депутата Держдуми РФ від партії "Единая Россия".
Основна мета організації — захист прав ветеранів усіх воєн та служб, а також членів сімей загиблих. На сайті організації йдеться про те, що її учасники реалізовують п'ять проєктів, пов'язаних із "патріотичним вихованням молоді". У рамках цих проєктів учасники "Бойового братства" організовують конкурси творів та малюнків, "уроки мужності" в освітніх закладах, військово-спортивні змагання, військово-патріотичні табори, роботу з "важкими" підлітками, виїзні семінари. Усі вони присвячені російській пропаганді та глорифікації учасників воєнних дій.
Від початку війни Росії проти України "Бойове братство" відкрило регіональні представництва у тимчасово окупованих Запорізькій, Донецькій, Луганській, Херсонській областях та в Криму.
В окупованому Криму"Бойовим братством" керує росіянин родом із Москви Тарасов Сіргій Іванович. Припускаємо, що на територію України він потрапив у 1970-х, коли навчався в Одеському вищому артилерійському училищі. Тарасов 16 років служив у радянських військах, зокрема, з березня 1985 по квітень 1987 роки брав участь у бойових діях в Афганістані, потім працював у кримському КДБ, а після розпаду СРСР і до 1996 року – в СБУ, йдеться у біографічній довідці Тарасова на сайті окупаційного видання "Крим правовий". Згодом працював у сфері газового господарства, а з жовтня 2019 року є директором "Кримгазмережі". Тарасов — депутат Кримського регіонального відділення путінської партії "Единая Россия".
У серпні 2025 року члени керченського міського відділення "Бойового братства" організували військово-патріотичний похід територією Алтаю. Разом із російськими військовими, які отримали поранення під час війни в Україні, відправили дітей із “загону юних розвідників” з окупованої Керчі.
Керівником "Бойового братства" в окупованій Запорізькій області є росіянин родом із Новосибірська Роман Старіков. До повномасштабного вторгнення Старіков десять років проживав у Криму, де "працював" над питаннями патріотичного виховання. Згодом приїхав до Запоріжжя "допомагати будувати мирне життя" й увійшов до складу комітету з оборони так званого законодавчого зібрання регіону.
У грудні 2025 року в рамках "уроку мужності" члени "Бойового братства" продемонстрували дев'ятикласникам однієї з гімназій прийоми тактичної медицини.
У Луганській області керівником регіонального відділення "Бойового братства" є колаборант Юрій Олександрович Резанов – уродженець Луганська. З 2014-го по 2022-й він воював на боці "ДНР", а згодом як депутат від політичної партії "Единая Росія" працював радником в окупаційній народній раді "ЛНР". У 2024 році Резанову оголосили підозру в колабораціонізмі.
У серпні 2025 року луганське "Бойове братство" відправило українських дітей до Ленінградської області РФ для участі у воєнно-патріотичному фестивалі "Марш пам'яті", де дітей знайомили з основами фізичної, стройової та стрілецької підготовки. Під час фестивалю вони одягали форму бійців Червоної армії та жили в наметовому містечку.
Керівником “Бойового братства” в окупованій Донецькій області є також колаборант — Лук'янов Сергій Дмитрович, колишній водій міжнародних перевезень, а згодом працівник МВС. У 2014-му Лук'янов брав участь у війні на Донеччині на боці бойовиків.
У листопаді 2025 року "Бойове братство" спільно з кадетським корпусом ім. Захарченка організувало у школах окупованої частини Донецької області заходи, під час яких демонстрували зброю, екіпірування та засоби для десантування.
Обласним відділенням "Бойового братства" на окупованій частині Херсонської області керує колаборант Телегін Ігор Євгенович. За даними видання "Мост", Телегін у 2020-му працював у штабі кандидата на посаду міського голови Херсона Володимира Сальдо, де знімав кіно про “героїчні віхи життя” останнього. Після початку повномасштабного вторгнення перейшов на бік росіян та очолив департамент зовнішніх зв’язків та внутрішньої політики окупаційної адміністрації Херсонської області. У 2023-му СБУ повідомила Телегіну про підозру у колабораціонізмі.
У серпні 2025 року "Бойове братство" на чолі з Телегіним організувало для дітей з міста Генічеська змагання "Пам'ять поколінь". Дітям провели навчання з тактичної медицини, опанування зброї, стрільби та кидання гранат.
Відділення "Бойового братства", створені на тимчасово окупованих територіях України, активно співпрацюють з місцевими окупаційними адміністраціями та освітніми закладами, щоб мілітаризувати дітей, просувати російську пропаганду та виправдовувати російську агресію.
Улітку 2016 року вперше українських дітей із тимчасово окупованих Донецької та Луганської областей вивезли до військово-патріотичного табору "Бойового братства", який функціонував у Володимирській області РФ. “Юнаки від 14 до 18 років 10 днів житимуть у казармі за армійським розкладом. Харчування, проживання й курс молодого бійця від офіцерів Ковровської дивізії”, – так тоді рекламували табір.
Відтоді подібні табори організували ще у кількох місцях, зокрема, у кримській Євпаторії.
Мета табору “Бойового братства” — така ж, як у військово-патріотичного табору у Волгограді, про який ми писали раніше, — мілітаризація дітей.
Такі табори — частина російської політики з викорінення української ідентичності у дітей. У них під час табірних змін українські діти проходять курс дисциплін, які їх готують до служби у збройних силах РФ. Зокрема, заняття з основ безпеки, інженерно-технічної, тактичної та вогневої підготовки, тактичної медицини, управління та протидії БПЛА, парашутної підготовки.
Пропаганда служби у збройних силах супротивної держави заборонена статтею 51 Женевської конвенції про захист цивільних під час війни, а мілітаризація українських дітей Росією є також грубим порушенням резолюцій Ради безпеки ООН, порушенням Конвенції ООН про права дитини, а також міжнародних громадянських і політичних прав.
Джерело – Суспільне