"Цей напрямок непростий: відкрита місцевість, поля, противник знає всі доріжки і маршрути, закидає нас FPV-шками й мінами. Сьогодні теж прилетіло по нашому екіпажу", – розповідає боєць 505-го окремого батальйону морської піхоти з позивним Альтаїр.
Ми зустрічаємось із ним на Херсонщині, де морпіхи утримують частину фронту в прибережжі Дніпра. До листопада 2022-го правий берег області був окупований російськими військами, тому місцевість противник знає не лише з розповідей і топографічних карт.
Альтаїр — провідник в екіпажі бронегрупи, яка займається логістикою. Вони завозять бійців і провізію на позиції, евакуйовують поранених. Активна оборона — так описують службу на цій ділянці самі морські піхотинці. Росіяни постійно штурмують річкові острови, щоб зайняти плацдарм на правому березі.
Кореспондент Суспільного провів кілька днів із підрозділами ударних БпЛА, гранатометниками та екіпажами бронегруп батальйону. Про роботу морпіхів на півдні — у нашому фоторепортажі.
"Вогонь з капоту валить, я нічого не бачу"
З екіпажем бронегрупи 505-го батальйонуПідпорядкований 37-мій окремій бригаді морської піхоти, яка входить у 30-й корпус морської піхоти. ми познайомилися ще в грудні 2024 року на Курахівському напрямку. Екіпаж Альтаїра тоді виїздив на БТРі Kirpi мінувати територію, у них влучив російський FPV-дрон. Водію важко поранило руку, ще в кількох саперів ― травми середньої важкості. Альтаїр відбувся подряпинами. Kirpi довелося витягувати з кювету.
Цей інцидент Альтаїр пояснює невезінням: росіяни випадково влучили у слабке місце Kirpi, а під час евакуації був момент паніки. Але зараз усі поранені вже полікувались, відновились ― і знову на службі. БТР відремонтували, на ньому й далі бійцям у прибережних районах підвозять усе, що їм треба для утримання позицій. Попри постійний ризик ударів дронів та артилерії.
"Противник сидить одразу за річкою. Це дозволяє їм контролювати місцевість із неба й швидко реагувати. Нам важко сховатися, тому шукаємо різні способи застосування РЕБів, постійно щось вигадуємо й хитруємо", — розповідає Альтаїр.
Водій бронемашини Mastiff із позивним Шустрий перелічує, що важливо під час виїздів. Це налагоджена взаємодія між провідником і водієм, а також — спокій та дотримання узгодженого плану.
Напередодні мого приїзду до військових із бронегрупою знову стався інцидент — і теж з БпЛА. Вони потрапили під удар росіян, коли завозили на позицію групу бійців і забирали кількох, які отримали контузію. Врятувала антидронова сітка. Шустрий показує уламки безпілотника, який в ній заплутався.
"Все нормально було: під'їхали, загрузились, рушили. А на трасі нас догнала FPV-шка, — розповідає Шустрий. — НічникПрилад нічного бачення. вирубився, з капота вогонь валить, я нічого не бачу. Зʼїхав на узбіччя і думав, що вже не вигребу звідти. Але побачив дорожній знак на трасі й помаленьку до нього виїхав".
"Захочеш жити — будеш бігати"
Розрахунки гранатометників ― це частина груп вогневої підтримки, які контролюють позиції на узбережжі Дніпра разом із суміжними підрозділами.
Навіднику СПГСтанкового протитанкового гранатомета. Вегасу ― всього 20 років, і 10 місяців він уже в армії. Спочатку був у бригадному батальйоні логістики, тоді захотів перевестися в 505-й батальйон. Його побратим Тор служив у Повітряних силах, але після наказу командування про переведення потрапив у морську піхоту.
"По техніці працюємо кумулятивомКумулятивний снаряд, розрахований на пробиття броні., по піхоті — осколочними снарядами, — каже Вегас про застосування СПГ на напрямку. — Реагуємо одразу, як противник починає підсуватися ближче або обладнує нові спостережні пункти".
Військовий каже, що нині головне ― швидко розгорнутися, відстрілятися й сховатись в укриття: "Багато дронів на нас полює, спокійно не покатаєшся. Але захочеш жити — будеш бігати".
Командує бійцями сержант із позивним Фартовий. 25-річний боєць встиг повоювати на Донецькому напрямку, тоді брав участь в операції ЗСУ в Кринках, де пробув 72 дні.
"Це було пекло, ― згадує військовий про той час. ― Стрілецькі бої в п’яти метрах, закидали один одного гранатами. Евакуюватися було дуже важко. Коли зʼявлялась можливість когось вивезти, то відправляли важких поранених. Але найскладніше й досі ― позбутися болю від втрати побратимів", — згадує Фартовий.
"Ми намагаємось протидіяти, але їх більше"
У 505-му батальйоні, як і в багатьох інших підрозділах, зараз активно працюють над розвитком безпілотної компоненти. У ньому вже мають мобільну інженерну лабораторію, де бійці готують дрони для застосування в бою, працюють з наземними роботизованими комплексами та експериментують із технологічними новинками.
"Більшість дронів від держави й волонтерів треба ще доробляти під наші задачі. Для цього ми шукаємо і навчаємо людей, створюємо їм умови для роботи. А оскільки дрони — один із основних засобів ураження й розвідки, роботи дуже багато", — розказує інженер БпЛА з позивним Салтівка. Сам він родом із Харкова, до приходу у військо займався авторемонтом.
Боєць каже, що росіяни значно масштабували виробництво й застосування дронів, РЕБів та засобів радіоелектронної розвідки, які допомагають їм виявляти українські позиції. На південному напрямку російські пілоти також почали більше використовувати FPV-дрони на оптоволокні.
"Якщо порівняти ситуацію зараз і пів року тому, то стало гірше: ворожих безпілотників багато, вони ефективніші. Ми намагаємось протидіяти, але їх більше", — додає ще один майстер БпЛА, якого побратими називають просто Іванович.
"Не розділяємо, Херсонщина це чи Донбас"
На невеликому полігоні, вкритому польовими травами, пілоти FPV-дронів вправляються в керуванні різних моделей і готуються до бойових виїздів. Серед військових — англомовна дівчина, яка голосно жартує. Анна Тату народилася в Польщі. Від народження вона не має однієї ноги. Ще немовлям її вдочерила сім’я з Бельгії, а вже дорослою Анна знайшла своїх біологічних батьків, які розповіли, що вона має і українське коріння.
З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну Анна приїхала волонтерити на Донбас ― купувала автівки, генератори, засоби РЕБ, часто для підрозділів морської піхоти. А тоді вирішила й приєднатись до її бійців: уже кілька місяців жінка служить у 505-му батальйоні. Нещодавно Анна пройшла смугу перешкод і нарешті отримала берет кольору морської хвилі.
"Я мріяла стати військовою з дитинства. У Бельгії цього не вдалося, тому я дуже хотіла долучитися до української армії. Перемовини з різними командирами були довгі, але одного дня я почула омріяне "так", — розповідає Анна. Вона навчилася керувати дронами, але ще допомагає батальйону з логістикою та зборами.
Командир підрозділу ударних БпЛА 505-го батальйону з позивним Демон каже про своїх підопічних як про добре вмотивованих людей, які розуміють і свою роль, і ризиковість задач. Демон — з Херсонщини.
"Захищати рідну землю — особливе відчуття, — каже військовий. — Але і Донбас, і Запоріжжя теж наші, тому ми не розділяємо ніколи. Наказ — і ми там, де потрібні".
У 2022-му Демон опинився в окупації в Херсоні, але зрештою зміг виїхати й вивезти сімʼю у Кривий Ріг. Коли всіх прилаштував, сам пішов добровольцем у військо. Працювати з дронами вчився на курсах у Британії, тоді в бойових умовах в Україні.
За кілька місяців на Херсонщині пілоти ударних дронів підрозділу вже вразили десятки спостережних пунктів та живу силу росіян на лівому березі Дніпра, їхні автівки та бронемашини.
"Вони недавно так вальяжно каталися на БТРі, обстрілювали наші позиції на правому березі, а нам аеророзвідка якраз доповіла про техніку й ми підняли борт. Летимо і бачимо цей "бетер". "Ляпнули" по ньому — він загорівся", — згадує свій недавній бойовий виліт пілот FPV із позивним Ваха.
"Зупинити їх і помститися — тепер справа принципу"
Командує 505-тим батальйоном офіцер із позивним Комісар. Кадровий військовий, повномасштабне російське вторгнення він зустрів у Маріуполі на посаді заступника командира десантно-штурмової роти 36 бригади морської піхоти. Далі були бої за місто, полон в Оленівці, обмін і повернення у вересні 2022-го.
"Завжди хотів служити в піхоті, ближче до землі, як кажуть", — з посмішкою каже Комісар. Коли розповідає про своїх людей, він передусім згадує про їхню вмотивованість.
22-річний боєць 505-го бату із позивним Чел приїхав із Європи в лютому 2022-го. Рекрутинговий центр морської піхоти відправив його навчатись спершу до Нідерландів, тоді до Румунії. Перший бій Чел прийняв у квітні 2023-го року на островах під Херсоном. Важке поранення отримав на Курахівському напрямку.
"Пощастило, що побратими не мене кинули під час артобстрілу, а затягли в БТР і надали першу допомогу. Частину ноги пізніше лікарям довелося ампутувати", — розповідає Чел.
Після лікування і реабілітації, з протезом ноги Чел повернувся у 505-й батальйон. Зараз він служить на спостережному пункті: стежить за ситуацією на полі бою, підтримує зв’язок з підрозділами, які задіяні в операціях. Але мріє повернутися в піхоту.
"Моя мотивація тепер ще вища. Росіяни прийшли на мою землю, зачепили мене, вбивають наших людей. Зупинити їх і помститися — тепер справа принципу", — говорить Чел.
Хлопець вірить, що ні українська влада, ні військове командування не підуть на територіальні поступки. "Росія вимагає, щоб ми відступили, віддали їм Херсон, Запоріжжя. Навіщо тоді були наші жертви? ― риторично питає він. ― Ми не повинні здаватися".
Джерело – Суспільне
