Переселенець з Херсона Андрій Ткачук з листопада 2022 року живе у Житомирі і упродовж 11 місяців працює реабілітологом в одному з медичних закладів міста. Кореспондентам Суспільного чоловік розповів про свою роботу, про п'ять місяців життя в окупації у рідному місті та про плани на майбутнє.
До Житомира Андрій Ткачук приїхав 15 листопада 2022 року і одразу почав шукати роботу. Андрій дистанційно навчається у Херсонському державному університеті за спеціальністю "Фізична терапія" і працює реабілітологом в одній з медустанов Житомира.
"Я поспілкувався з директором закладу. Мені не відмовили в працевлаштуванні. Я пройшов навчання, мені пояснили регламент роботи: що я маю робити і які у мене є компетенції. 15 січня буде рік, як я сюди влаштувався. Роботою і тим, як до мене ставляться колеги, задоволений. Я просто відчув, що прийшов в робочий колектив, де всі мають спільну мету — зробити якнайкраще для пацієнта. Були слова підтримки і від колег, і від пацієнтів — мовляв, нічого собі, звідки ти до нас приїхав і працюєш тепер тут", — розповів Андрій.
"Андрій сам по собі, незалежно від того переселенець він чи ні, дуже амбітний, молодий, розумний спеціаліст. Постійно росте, щось запитує, чогось ми в нього вчимося. Дуже комунікабельний", — говорить колега Андрія — реабілітолог Олексій Кравченко.
Зі слів Андрія, в окупації в рідному Херсоні у 2022 році він прожив п'ять місяців. Ці часи називає важкими для себе і своєї родини.
"Час йшов так, немов я там пробув не п'ять місяців, а п'ять років. Ми стикалися з ними, причому не один раз. Вони намагалися створити якусь ілюзію "хороших рускіх". Типу, все буде добре, не хвилюйтеся. А при цьому зброю тримали на автоматичному режимі стрільби — навіть при цивільних. Тобто казали в очі одне, а фактично робили друге. І коли ситуація почала загострюватися — зв'язок вимкнули і не було можливості нормально розраховуватися за продукти, а вони сказали, що ще трішки і будуть рублі, — тоді з'явилися думки про виїзд", — каже Андрій.
Андрій почав хворіти, а 21 серпня 2022 року виїхав з Херсона до Києва.
"У мене дуже сильно почали боліти коліна, суглоби. Зараз розумію, що це була психосоматика — я сильно накручував себе морально і не міг нормально ходити. Найцікавіше, що ходити не міг, а бігати міг. Тому почав бігати — безцільно. Це допомогла мені зняти напруження. Я зацікавився цією темою і трохи вивчив її після того, як виїхав. Ноги в психосоматиці це загалом про впевненість. Коли я біг, мені ставало легше через те, що я хотів втекти звідси. У мене був рюкзак, одна маленька сумка речей, повністю сівший телефон на вокзалі. Нікого знайомого у мене взагалі там не було. Я просто приїхав і не знав, що робити", — розповів Андрій.
Після трьох місяців життя у Києві чоловік переїхав до Житомира і тепер планує тут залишитися.
"Це те місце, де, як на мене, легко знайти себе. Є час на роздуми. Є час добре все усвідомлювати. Я планую далі вчитися і працювати тут. Житомир став мені другою домівкою", — каже Андрій.
Підписуйтеся, читайте, дивіться новини Житомирщини на наших платформах тут:
Джерело – Суспільне