Рік під обстрілами російських військ. Вибухи лунають і вдень, і вночі. Новий день – нові руйнування, рани, смерті. Безлюдні парки, поодинокі пішоходи на вулицях, забиті вікна і зачинені заклади. Ззовні – Херсон – місто-привид.
Втім, у ньому триває життя. Херсонці, які пережили окупацію, лишаються в місті, працюють, вчаться, спілкуються, ходять на каву, волонтерять і підтримують один одного.
Чи вважають своє рідне місто привидом, жителі Херсона розповіли Суспільному.
"Ті, хто приїжджають у Херсоні, дійсно шоковані побаченим, ми — ні". Ігор Цуркан, волонтер
Кожен день для волонтера Ігоря Цуркана починається у гуманітарному центрі. Чоловік каже, тут кожен знає, що йому робити, але процес треба запустити особисто, щоб не було ніяких збоїв.
"Ті херсонці, які виїхали й приїжджають сюди забрати речі, або провідати свій будинок, вони всі дійсно шоковані від того, що вони бачать у місті. Ми як люди, які постійно тут проживаємо вже не помічаємо якихось речей — десь зруйнувало, десь прилетіло. Вчора було те саме. Люди, які приїздять, вони реально шоковані", — говорить Ігор.
Волонтер говорить, що часто ті, хто допомагає херсонцям самі потребують підтримки, тоді на допомогу приходять друзі та знайомі.
"Ми живі люди, ми живемо у Херсоні. У мене будинок, наприклад, без даху. У моєї колеги нещодавно був приліт, її чоловік потрапив у лікарню. Ми звертаємося, в першу чергу, до своїх волонтерів, до своїх друзів. Допомагають. Треба реагувати вчасно і швидко. У чому суть волонтерства? Це коли люди приходять на перший поклик відразу і допомагають один одному чим можуть і як можуть", — говорить Ігор Цуркан.
"Нам дуже страшно. Але місто повинно бути чистим". Олександр Коновалов, працівник комунального підприємства
Щодня у Херсоні виходять на роботу і комунальні служби. Вони прибирають сміття та місто після обстрілів.
"От зараз прибираємо після прильоту. Хлопці захищені. Вони в касках, бронежилетах і захисних жилетках. Хоча останні говорять не бажано одягати, бо як світлячки й нас видно з дронів. Просто це для безпеки, щоб водії бачили, що люди працюють", — розповідає працівник комунального підприємства Олександр Коновалов.
Олександр згадує випадок, коли внаслідок обстрілу міста загинув його колега. Комунальники косили траву на розі вулиці Соборній па проспекту Незалежності, коли армія РФ почала крити середмістя Херсона "Градами"
" Як вам сказати страшно чи не страшно? Місто треба прибирати, чистити, воно не може бути засмученим. Страшно людям, звичайно, але ми себе переборюємо і виходимо на вулицю для того, щоб місто було чисте", — каже Олександр.
"Місто живе. Є багато людей, які його підтримують". Олексій Мельниченко, бариста
Бариста Олексій Мельниченко повернувся до Херсона працювати. До нього попри обстріли приходять за смачною кавою і жителі міста, і ті, хто відвідує Херсон. Кожен може залишити написи на панелях, якими забили вікна після обстрілів.
"Я повернувся тому, що людям, які тут лишились, потрібне стабільне, тихе місце. Щоб вони могли перезавантажитись саме тут, у мене в кав'ярні. Місто живе — коли ти знаєш де. Просто вони приїжджають до центру, центр у нас обстрілюють постійно. Але є трохи такі схиблені люди, як я, наприклад, які відчиняються, які підтримують своє місто, справу свою", — говорить Олексій.
"Ми обходимо пів району, щоб нагодувати покинутих котів та собак". Марія Устянівська, дев'ятикласниця
Родина Марії Устянівської постійно була у Херсоні. В окупації й зараз взяли на себе відповідальність турбуватись про покинутих тварин. Годують їх, лікують за потреби.
"Майже пів району ми обходимо. Якщо господарі виїжджають і доручають комусь тих тварин, то вони не сильно за ними дивляться. І тому коти прибігають до нас, бо бачать, що інші коти прибігають їдять, і вони з часом теж прибігають їсти. Так само й собаки", — каже Марія.
Дівчинка навчається у дев'ятому класі херсонської школи. Каже, що уроки проходять онлайн. Якщо не вдається під'єднатися до зуму, то завдання скидають кожному особисто.
"Ми не виїжджали всю окупацію. У нас із будинком усе добре, ми тут годуємо тварин, тому виїжджати зараз нам немає сенсу. Зазвичай я рідко буваю у місті, в основному вдома. Оскільки лівий берег ще не звільнили й запропонувати роботу людям не можуть, тому вони виїжджають. У мами та в батька є робота, з нами хрещена і дідусь, тому ми залишаємось", — говорить Марія.
"Херсон живий і буде жити". Олексій Могилевський, головний адміністратор Херсонського обласного театру ім. М. Куліша
У "Артхабі в укритті" херсонського обласного театру на підлозі триколор. Це вхід до хабу, де проводять усілякі зустрічі, показують вистави.
"Щодня ми щось робимо готуємось. Робимо якесь нове світло нові декорації. І підготовка до спектаклів. Місто не привид однозначно. Ми почали працювати з грудня минулого року. Прийшла ідея створити дитячий майданчик. І якась арттерапія повинна бути, щоб діти якось відволікалися від вибухів. Тому ми розробили такий захід день святого Миколая. І у нас протягом чотирьох днів прийшло більше тисячі дітей. Виходив Миколай. Це був я. Вони заходили до нас ми спілкувалися, бачили сльози і посмішки.Але виходили з посмішкою і подарунками і після цього ми вже почали думати про те що треба для дорослих щось зробити", — згадує головний адміністратор Херсонського обласного театру ім. М. Куліша Олексій Могилевський.
У бомбосховищі зробили невелику сцену. На ній декорація — темне місто. Але Олексій каже, віконця підсвічують, щоб показати що Херсон живий і буде жити.
"Херсон — не привид. Тут багато людей, які живуть і чекають перемоги". Валентина Лотошинська, херсонка
Херсонка Валентина Лотошинська, з дому виходить рідко. ЇЇ ранок починається зі сніданку, приймання ліків та турботами по господарству: готує їжу, читає книги, розгадує кросворди. Каже, тренує пам'ять. Коли не стріляють, може пройтись до магазина, який розташований поряд.
"Я не вважаю наше місто привидом. Так, люди стараються якомога менше ходити по вулицям, але люди є, і людей багато. І дітки є. Просто така ситуація, що кожен район міста обстрілюється і неодноразово. І людям просто страшно виходити. Але люди живуть своїм життям, ходять у магазин, потихеньку їздять на ринок. Живуть і кожен чекає перемоги", — говорить Валентина.
До сутінку міські вулиці порожніють. Місто занурюється у темряву. Не горять ліхтарі, вікна – за щільними шторами. Тишу порушують звуки сирен і вибухів, то ближче, то далі. Херсон чекає на новий світанок.
Що відомо про звільнення правобережжя Херсонщини
З початку жовтня і до початку листопада 2022 року Сили оборони просунулися вглиб Херсонщини на 36,5 кілометрів. Загальна площа відвойованої території сягала до 1381 кв. км.
На Херсонському напрямку лише за один день 9 листопада 2022 року Сили оборони звільнили 12 населених пунктів: Дудчани, П’ятихатки, Борозенське, Садок, Безводне, Іщенка, Костромка, Краснолюбецьк, Калинівське, Бобровий Кут, Безіменне і Благодатне.
Військові РФ намагалися врятуватися втечею з правого берега Дніпра, використавши будь-які плавзасоби.
Російські окупанти грабували населені пункти, з яких відступали, та намагались максимально пошкодити лінії електропередач та інфраструктуру Херсонської області.
На світанку 11 листопада військові РФ підірвали Антонівський міст у Херсоні. Він обвалився, кілька прольотів упали у воду.
Цього ж дня Збройні Сили України зайшли в Херсон, Берислав і Чорнобаївку та вийшли на лінію Дніпра.
У зверненні 12 листопада президент Зеленський повідомив, що на Херсонщині Сили оборони звільнили понад 60 населених пунктів. На звільнених територіях і в Херсоні, правоохоронці розпочали стабілізаційні заходи.
Читайте нас у Тelegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
