Для них сьогоднішній день особливий, торішній День Незалежності вони зустріли в окупованому Херсоні. Сьогодні можуть вільно пройтись містом з українською символікою, а тоді — в цей день російські окупанти влаштовували показові акції з придушення спротиву. Громадські активісти, учасники руху опору, волонтери, які пережили окупацію у Херсоні, розповіли про те, що для них означає День Незалежності.
"Попри обстріли, ми дихаємо вільно". Олена Нечай, учасниця руху спротиву в окупованому Херсоні
Ми переглянули наше ставлення до Дня Незалежності. Раніше як: ну було свято і було собі. А коли ми пережили окупацію, коли люди ходили залякані, не підіймали очей, коли за будь-що, ти міг опинитися на підвалі — це дійсно свято для всіх нас, для всієї нашої країни. Ми відчуваємо, що таке незалежність. Ми можемо дихати вільно, хоч нас постійно обстрілюють і гинуть люди. Тут ти завжди у небезпеці, але ми вільні і це найголовніше.
Про День Незалежності в окупації
24 серпня 2022 року ми розвішували наші жовто-блакитні стрічки й кульки. І це було щось неймовірне. Окупанти були не в собі. Вони ходили, їх зривали. Але ми так міцно їх прив'язували, що тяжко було порвати. Ще був випадок, коли ми приїхали на Острів випити каву в кафе і там всім дітям, які заходили з мамами, роздавали жовто-сині кульки. Діти так раділи. Взяти їх ніде було. Це було неймовірно круто.
"Це свято має для мене велике символічне значення". Дементій Білий, член правління Української Гельсінської спілки з прав людини
Я не можу згадати, який був тогорічний День Незалежності. То була така низка днів, один був схожий на інший. Та серпень, якщо говорити про День Незалежності в такому символічному значенні, для Херсона був дуже важливим. По-перше, це була така невидима війна з окупантами, коли більшість херсонців намагалися чинити спротив. Я подивився свої записи про той день, я писав, що бачив українські прапори, маленькі прапорці. Я бачив дитячі малюнки на асфальті, де було написано "Слава Україні! Героям Слава!" Це була така підтримка.
Про Херсон зараз
Херсон вільний, але ми живемо під постійними обстрілами, постійно гинуть люди, багато поранених, наше місто руйнується. Та ми сподіваємося, що все зміниться, наше місто оживе. Щоб люди повернулися до нашого міста, щоб молодь повернулася. Щоб наш Херсон став великим таким вільним містом, де можна вільно ходити по вулицям і спокійно жити.
Про ставлення до Дня Незалежності
Взагалі то я завжди з повагою ставився до Дня Незалежності. Мож ставлення до нього, як до свята змінилось після першого майдану, коли я побачив, що український народ може вийти й відстояти своє право на волевиявлення, на вільні вибори. Потім - курс євроінтеграції в 2014 році. І тоді це свято для мене стало мати велике символічне значення.
"В незалежності не тільки своя ціна, вона має неабияку цінність". Андрій Андрющенко, учасник руху опору
На жаль, тогоріч День незалежності я зустрів у полоні. Нам тоді влаштували таку показну акцію: намагалися нас переконати, що їх культура, їх свідомість, їх народ сильніше за нашу волю. Вони діставали хлопців з камер почергово, на щастя, до нашої камери не дійшли, і змушували маршувати й співати їхні улюблені пісні - "Катюшу" і "Офіцери" Газманова. Якщо хтось не знав слів, того били й всіх, хто разом з ним у камері, залишали без їжі. В цей день тортури не припинялись. Вони були з такою подвійною люттю. Це був найбільш провокативний день на той час, коли я там перебував.
Про ціну Незалежності
Ціна Незалежності. Ми її платимо щодня, і напевно, ще будемо платити. Але в незалежності є не тільки ціна, а й цінність. І цінність її — у мужності духу українського народу, незламності нашого Херсона. І якщо ми за неї боремося, якщо наші хлопці віддають за неї життя, то ми зі свого боку зараз, на нашій звільненій території мусимо всебічно їм допомагати. Звичайно, треба мріяти про якнайскоріше звільнення лівобережжя і взагалі всієї території України. Докладати зусиль своєю працею, своїми намаганнями й, звичайно, допомагати нашій армії, бо це наш взагалі головний обов'язок кожного.
"Ми точно маємо стати незалежними від таких "сусідів". Віка Салміна, місцева жителька
Я пам'ятаю День Незалежності 2022 року. У мене було дике бажання зробити фотку з прапором, з нашим прапором. Я купила прапор в окупації, уявіть знайшла його в магазині. Хотіла зробити фотку на даху будинку, але це було неможливо, бо живу біля води. Тому сфотографувалась з прапором на господарчому дворі нашої "Фабрики". Потім до нас прийшла мамина подруга, ми вивісили прапор вдома, зробили також фотку. Саме її побачили в телефоні військові РФ, коли забрали мене "на підвал". Довго розпитували, все не вірили, що ми її зробили в окупації на День Незалежності.
Про цьогорічний День незалежності
Фотку з прапором я точно зроблю. Не знаю, чи це буде в Парку Слави, де постійні обстріли, чи в іншому місці, але хочу щось зробити щось шалене. Мені важко сказати, що таке незалежність для мене, бо вважаю, що все в цьому світі взаємозалежне. Ти не можеш бути повністю незалежним від усього, але від цих "сусідів" точно маємо бути незалежними й не мати з ними нічого спільного.
"Це були пікові дні, коли окупанти вчиняли масове насильництво". Ігор Цуркан, волонтер
Це знакові дні для кожного українця, ді кожного херсонця. Для херсонців особливо, тому що це були взагалі такі пікові дні, коли російські окупанти вчиняли масове насильництво: зникали волонтери й у місті була така досить напружена ситуація.Тоді ще вони готувались до фейкового референдуму, тож дні були важкими. Поєднання жовтого і блакитного у них викликало бажання відразу провести з тобою бесіду.
Про настрій зараз
Те, що ми сьогодні можемо вільно діставати український прапор, ходити з написом Україна і гордо заявляти, що ми українці, додає настрою. Зараз абсолютно інша ситуація. Херсон і Херсонщина — це Україна. Зрозуміло, що наш лівій берег, значна частина Херсонщини, ще окупований. Маємо деякі зв'язки з людьми, які на тому березі й передаємо їм вітання-віру в те, що Херсонщину буде звільнено. Тому що ми були в такій ситуації й допомагала віра в першу чергу в те, що Херсон — це Україна.
"Ми телефонували рідним, слухали українські пісні й плакали". Наталя Шатілова, волонтерка Херсонської обласної організації Товариства Червоного Хреста України
У День Незалежності України 2022 року ми ховалися, ми не працювали, тому що очікувалися дуже сильні репресії й провокації. Тому нам сказали, щоб ми сиділи вдома. Ми телефонували рідним і близьким, плакали, слухали пісні наші. Нам вітання передавали. Дуже сумний був День Незалежності. На жаль, ми не могли святкувати його, коли були в окупації.
Коли чую гімн або бачу прапори завжди хочеться плакати від щастя, від того, що ми вільні, незалежні і Херсон — Україна. Тому зараз купа емоцій, не зважаючи на те, що нас обстрілюють, що тяжко. Але Херсон — це Україна, Херсон український і він був завжди таким.
Читайте нас у Telegram: Суспільне Херсон
Джерело – Суспільне
