Срібна призерка Олімпіади-2020 поділилася з Суспільне Спорт своїм першим досвідом материнства та як нині інтегрує його у спорт.
Українська каноїстка Анастасія РибачокРаніше – Четверікова. готується до повернення у спорт після декретної відпустки. 25-річна віцечемпіонка Олімпійських ігор і чемпіонка світу народила сина у квітні 2023-го й уже в травні узялася до тренувань.
Рибачок прагне відновити кар'єру на початку осені та довести свою конкурентоздатність на чемпіонаті України, що відбудеться 2-6 вересня в Черкаській області. Ці змагання мають стати для неї першими після річної перерви.
Анастасія поставила за мету знову виступити на Олімпійських іграх та відродити успішний дует із Людмилою Лузан, з якою завоювала "срібло" Токіо-2020, двіРазом із каное-четвіркою – три. зі своїх чотирьох медалей чемпіонатів світу й усі три – на рівні Європи.
Про те, як Анастасія Рибачок перенесла вагітність, як нині відновлює форму та що для неї означає повернення на воду в статусі мами, спортсменка розповіла Суспільне Спорт.
"Можливо, саме зараз це потрібно": декрет після вигорання
За словами Анастасії, паузу в її кар'єрі задля розширення сім'ї вони разом із чоловіком – також веслувальником, Андрієм РибачкомЧемпіон світу 2021 року в каное-четвірці на дистанції 500 м. – "до деталей" продумали заздалегідь. Після Олімпійських ігор 2021 року каноїстка відчувала втому від веслування та хотіла на певний час "не знати, що це таке". Тоді вона вирішила, що буде слушним присвятити перерву народженню дитини.
"У мене не було відпустки після Олімпіади. Я перегоріла як морально, так і фізично після операції на плечі, – пояснює атлетка. – Покинути спорт на рік я не могла просто так, бо на мені велика відповідальність: хороші результати не давали піти відразу. Я сказала [Андрієві]: "Давай сплануємо сім'ю, дитину. Можливо, саме зараз мені потрібна ця декретна відпустка, це сімейне життя, побут". Він дав згоду".
Упродовж сезону-2022 Анастасія розуміла, що в якийсь момент може піти, але врешті відпрацювала всі старти. У серпні двійка Рибачок і Лузан піднялася на п'єдестал обох головних турнірів року. На коронній дистанції 500 метрів українки стали другими на чемпіонаті світу в канадському Дартмуті, а згодом удруге поспіль виграли чемпіонат Європи.
Тоді Анастасія ще не знала, що здобула титул у Мюнхені вже вагітною, хоча вже задумувалася, чи дійсно її нудило лише через нерви. Новину спортсменка отримала за день до вильоту на Суперкубок до Оклагоми, що проходив наприкінці серпня. Тож до США спортсменка вирушала вже з думкою, що "не сама".
"Не могла впадати в депресію": досвід вагітності
Як розповідає Рибачок, приблизно до п'ятого місяця її турбував сильний токсикоз і вона "майже нічого не могла їсти". Попри це Анастасія тривалий час продовжувала спортивну активність і, зокрема, їздила на збори з командою до Португалії та Львова. Повернувшись в Україну, веслувальниця вже не виходила на воду, але відвідувала спортзал, займалася на велотренажерах та практикувала йогу й розтяжку.
"Останній збір у мене був у січні. Це був шостий місяць [вагітності], – розповідає каноїстка. – Уже потім я пішла на лікарняний і продовжувала займатися вдома. Тобто тяготи в мене вагітність [не викликала]: не було такого, що важко встати чи ходити. А ось останні тижні було вже тяжкувато, то я трошки "розслабилася" й готувалася до пологів".
Саме на останньому місяці вагітності, згадує Анастасія, повернувся потяг до веслування, що притупився після виснажливої Олімпіади. "Зрозуміла, що мені хочеться піти в зал, вийти з крепатурою, хочеться відчути воду, вернутися до стану, [який виникає], коли виходиш на міжнародні старти", – описує атлетка віднайдені почуття. Рибачок переконана, що саме ця пауза була необхідна їй, "щоб морально підтягнути себе до наступної Олімпіади й не перегоріти знову".
Помічною в цьому досвіді, що припав на повномасштабну війну, стала підтримка близьких: не лише чоловіка, а й батьків, яким вдалося евакуюватися з Херсона. Ті, зі слів спортсменки, намагалися вберегти її психічний стан, коли з рідного міста Анастасії невпинно надходили звістки про російські обстріли.
"Вони виїхали звідти, коли [та частина] Херсонщини ще була в окупації. Мене, звичайно, дуже підбадьорювало, що вони поряд. Але я дивилася на їхні обличчя з кожною новиною про обстріли [в Херсоні]... Мої батьки й близькі бачили мій стан і не подавали виду, що їм тяжко, що вони сумують за домом, переживають. Вони просто виходили з того, щоб мене зберегти. Тяжко, бо це рідний дім, страждає рідна батьківщина, але я розуміла, що на кону стоїть моя дитинка, яка зі мною розвивалася. Тому я не могла сильно впадати в депресію".
"На Олімпіаду я ще зможу поїхати": повернення на воду
Уже наступного місяця після пологів Анастасія Рибачок повернулася до тренувань і нині готується до чемпіонату України на базі в Ковелі Волинської області під керівництвом особистого тренера Дмитра Гринька. Наразі акцент роблять на відновленні фізичної форми.
"Я спочатку потрошку займалася вдома, – каже спортсменка. – Після того, як у мене було обстеження в кінці травня й мені сказали, що я добре відновилася, вже почала ходити на воду та інтенсивно працювати".
"Фізичну підготовку я дійсно втратила. Не скажу, що мені на воді складно: через тиждень прокинулася, напевно, м'язова пам'ять, і [зараз] дуже легко справлятися з технікою. А ось фізичне навантаження – штанга або бігові [вправи] – то трошки складнувато. Але ми справляємося. З кожним тижнем набираються оберти. Думаю, що все в моїх силах, і на Олімпіаду я ще зможу поїхати".
План роботи Анастасія узгодила з тренером, але до її підготовки долучається й Андрій Рибачок. "Чоловік, як рідна душа, контролює кожен процес, кожне моє тренування, – ділиться каноїстка. – Він усе знає та може сказати: "Сьогодні постарайся так сильно не форсувати, бо в тебе ще відновлення", або навпаки: "Зроби сьогодні більше". Він мені дуже з цим допомагає, і я йому повністю довіряю, бо знаю, що гірше він мені точно не зробить".
Поки ж батьки займаються спортом, дитину доглядає мати Анастасії. "Мама розуміє, що мені треба вернутися до спорту, і кожен раз ми йдемо на тренування разом, – розказує веслувальниця. – Вони гуляють по дві години зранку й ввечері, а я собі тренуюся спокійно. Удень мама забирає дитинку, поки я можу якісь 40 хвилин відпочити. Ні разу – тьфу-тьфу-тьфу – не було ще такого, щоб не було на кого залишити [сина] і я пропускала тренування". За словами Рибачок, мати готова їздити з ними й на збори чи в інші спортивні подорожі, якщо буде така потреба.
Утім, визнає Анастасія, налагодити стабільний режим з малюком поки важко: "Дитинка росте, вона постійно хоче більше-більше їсти. Відпочити не завжди виходить, бо сьогодні він поспить удень, а завтра – ні. Звичайно, дитині доводиться багато часу приділяти, і це забирає сили, але звикається, і все, буває, проходить по маслу".
"Хочу, щоб чоловік і син мною пишалися": мотивація для камбеку
Після народження дітей у 2023 році до спорту повернулися й українські байдарочниці Марія ПовхЧемпіонка Європейських ігор-2019. та Інна ГрищунДворазова призерка чемпіонатів Європи.. Їхній приклад вразив Анастасію Рибачок, яка, ще вагітною, дивувалася: "Як вони все поєднують!"
Нині ж у статусі мами повертається сама Анастасія. І цей крок, за її словами, має для неї "особливе значення", адже поява дитини додала мотивації у спортивному житті.
"Тепер у мене є сім'я, заради якої я хочу працювати. Це – мій син та чоловік, який підтримує мене. Звичайно, я хочу, щоб вони мною пишалися. Коли син підросте, то побачить, що він, так би мовити, допомагав мені в цьому".
"Я хочу всім дівчатам довести, що не треба відкладати народження дітей, не треба відкладати сім'ю, – додала Анастасія. – Якщо все обдумати й злагодити, все буде добре й можна повернутися до того, що було до вагітності".
Джерело – Суспільне
