Суд над організаторами та виконавцями замаху на громадську активістку та чиновницю Херсонської міськради Катерину Гандзюк, яку 31 липня 2018 року облили кислотою, тривав понад три роки. У переддень оголошення вироку по справі із замаху на неї Суспільне поспілкувалось із друзями Каті Сергієм Нікітенком та Іваном Антипенком.
І Іван, і Сергій сподівалися, що суд винесе справедливе рішення і винні понесуть своє покарання. За це боролися усі ці роки активісти, друзі, знайомі Каті й дуже багато людей, які її не знали.
"Тому, що це справа про справедливість. Про те, чого в Україні наразі ще дуже бракує. Та криза справедливості, про яку Катя неодноразово говорила і навіть вже коли потрапила на лікарняне ліжко, після того, як її облили кислотою, вона ще існує. І я сподіваюся, що справедливий вирок винним у їх убивстві, допоможе подолати її. Це один із маленьких кроків до того, щоб ця криза справедливості в Україні зникла", — говорить Іван Антипенко.
Головне кредо Каті, згадує Сергій Нікітенко, складалося з дуже простих слів — немає у світі нічого важливішого, окрім гуманістичних ідеалів людства. Якщо чомусь треба слугувати, то це гуманістичним ідеалам людства, казала вона.
"Всю роботу свою вона будувала навколо цього, ніколи не забуваючи про людей, про демократичні цінності. Коли стала чиновницею, була у неї така трошки пересторога, коли вона йшла працювати у виконавчі органи влади, що вона може стати такою самою, як ті чиновники, з якими ми боролися до цього, до 2016 року", — розповів Сергій.
Вони познайомились в університеті, навчались на різних факультетах. Знали один одного, але не дружили, говорить Сергій Нікітенко. За його словами, це сталось трохи пізніше у 2010-2011 роках — спілкувались в інтернеті, знайшли спільні теми.
"Цікавились обидва медіа і в у 2012 році вирішили заснувати своє, що власне восени й зробили. При чому ми назвали його “МОСТ”. І діє воно досі, працює. І мабуть, зараз після Суспільного, найпопулярніше інтернет-видання Херсонщини. З комерційних найпопулярніше. Мрія Каті була така, щоб це медіа стало впливовим. Ми працювали над цим багато років", — розповів Сергій.
Друзі Каті кажуть, що їм зараз дуже не вистачає її підтримки та того почуття гумору, які поєднували навколо неї різних людей.
"Це людина, з якою можна було поговорити на будь-які теми, почути пораду, дати пораду. Мені її дуже не вистачає", — каже Сергій.
"Катя долучена була до політичних різних процесів, була чиновницею. Я працював як тоді, як і зараз в журналістиці, але це не заважало нам товаришувати. Професійні якісь речі у нас могли перетинатися, могли не перетинатися, ми могли дискутувати, але завжди могли вийти на щось з гумором. Це те що вирізняло її з поміж інших", — згадує Іван.
Він один з тих, хто з перших днів, як стався цей злочин, долучився до висвітлення справи: писав статті, збирав свідчення, ходив на судову засідання. Пізніше долучився до акцій в Херсоні.
"Ще дуже великий рух був у Києві. Справа такого рівня, з такими підозрюваними, вона національного масштабу і дуже багато чого вирішувалось саме в Києві. Тому були пікети біля Офісів президента та генпрокурора, біля судів, де розглядалася ця справа. Я переконаний, що якби не суспільний розголос, якби не ця велика увага медіа, суспільства загалом, можливо ми не опинилися б на тому етапі, на якому опинились зараз", — сказав Іван Антипенко.
Що відомо про справу Катерини Гандзюк
31 липня 2018 року громадську активістку, виконувачку обов'язків керівниці справами виконавчого комітету Херсонської міськради Катерину Гандзюк облили кислотою. З опіками її доправили в реанімацію, вона перенесла понад 10 операцій. 4 листопада Катерина померла у лікарні у Києві.
Замовником замаху на Катерину вважають колишнього голову Херсонської облради Владислава Мангера, співорганізаторами експомічника нардепа Паламарчука Ігоря Павловського та радника голови Херсонської облради Олексія Левіна.
Павловського, у жовтні 2020 року його засудили умовно. Його визнали винним у замовчуванні фактів щодо нападу на Катерину Гандзюк.
Також виконавцями по справі проходили Микита Грабчук, Володимир Васянович, В'ячеслав Вишневський, Віктор Горбунов і Сергій Торбін. Вони визнали провину та пішли на угоду зі слідством, отримавши від 3 до 6,5 років тюрми.
Джерело – Суспільне