Він майже 15 років служив у ДСНС. 6 травня начальник групи частини піротехнічних робіт, майор служби цивільного захисту Ігор Соловйов загинув разом з 5-ма рятувальниками під час обстрілу військових РФ, розміновуючи деокуповані населені пункти. Про покликання, родину та останню розмову з чоловіком кореспондентам Суспільного розповіла дружина Ігоря Соловйова Софія.
У квартирі безліч пам’ятних речей. Записка до коханого чоловіка та тата, нагороди, світлини щасливої родини.Тепер це все, що лишилось у дружини Ігоря Соловйова Софії. Вони дуже любили фотографуватися, щаслива родина тепер тільки на фотокартках.
Ігор Соловйов народився у Великій Олександрівці на Херсонщині. Його батьки – вчителі, так само як і бабуся, говорить дружина. Але Ігор з дитинства обрав інший шлях. Після школи відразу до Національного університету цивільного захисту. Під час навчання захопився справою свого життя – піротехнікою.
"Дуже любив свою роботу і багато часу присвячував їй. Він завжди вдосконалював свої знання, щось вивчав, щоб він та його команда була в безпеці", – розповіла дружина.
Після закінчення навчання Ігоря розподілили до аварійно-рятувального загону Керчі, де він працював до анексії півострова. У 2014, коли Крим був окупований, Ігор виїхав у Херсон. Другу в житті окупацію він зустрів з початком повномасштабного вторгнення. Родину одразу вивіз, а сам лишався на робочому місці у підрозділі ДСНС, допоки це було можливо.
"Вони працювали до травня. Потім окупанти почали заходити до загону, брати документи. Оскільки він був учасником АТО, і вся команда, вони поїхали. Деякий час були приписані до інших частин", – згадує Софія.
Як тільки Херсонщину почали звільняти, Ігор розміновував деокуповані території, а зі звільненням обласного центру – повернувся до Херсона.
"У них не було вихідних, не було відпусток. Вони працювали, намагались розмінувати якомога більше території. Він розповідав, що розміновували маленьку частинку, а вивозили стільки боєприпасів, і це дуже важко. В основаному він працював в полях, а поля дуже заміновані", – говорить жінка.
Під обстрілами Ігор з командою піротехніків був усюди, але завжди вдавалось сховатись, розповідає Софія. Напередодні загибелі, 5 травня, дивно почала поводити себе донька. Дівчинка плакала і просилась до тата, а заспокоїлась лише коли побачила його по відеозв'язку.
"Я злякалась, у мене промайнула думка якась, така якщо я подзвоню, а він не візьме трубку. Я подзвонила – він взяв слухавку, дочка одразу заспокоїлась, почала показувати як вона катається на скейті", – розповіла дружина Ігоря.
Свою маленьку Адеаліну Ігор дуже любив, розповідає Софія. Завжди мріяв саме про доньку.
"Коли ми познайомились, одружились, я завжди хотіла хлопчика, а він дівчинку. І ми домовились, коли завагітніємо, він називає дівчинку, а я хлопчика. Він назвав її Адеаліна Ігорівна на честь бабусі", – говорить Софія.
Їхнє кохання було взаємним. Донька обожнювала батька і не відходила від нього. Побути усією родиною востаннє їм вдалось на Пасху, коли Софія з донькою приїздили до тата в Херсон з Кривого Рогу, де тимчасово проживають через обстріли.
Він загинув 6 травня, розміновуючи деокуповані населені пункти. Разом з 5-ма рятувальниками чоловік потрапив під обстріл російських військових. 12-го травня з ними попрощались у Миколаєві.
В кінці червня майору служби цивільного захисту, начальнику групи частини піротехнічних робіт Ігорю Соловйову мало б виповнитись 32 роки. Поховали чоловіка у Великій Олександрівці.
Джерело – Суспільне