Світлана Килимчук утекла від війни з Херсона до Черкас. Щоб відволіктися від переселенських буднів, відвідує безпечний простір "Затишно space", розповіла Суспільному речниця простору "Затишно space" Анна Первак.
"Світлана — чуйна та комунікабельна жінка, ділиться при нагоді з відвідувачками простору історією Херсонщини та мріє проводити екскурсії рідним містом після перемоги. Упродовж року у Черкасах жінка звикала до життя на новому місці, займалась реабілітацією чоловіка та шукала місце для саморозвитку та знайшла його у "Затишно space", — поділилася Анна Первак.
Херсон — і радість, і біль
Світлані разом з дітьми та хворим чоловіком довелося втікати із міста, де вона провела понад 40 років свого життя та у її спогадах Херсон — затишна домівка, яка тепер їй озивається болем у серці:
"Херсон – гарне, стильне, затишне місто. Якщо хтось хоче відчути родинний затишок, приїжджайте! Там було розмірене життя, спокійне. Хоч це і невелике місто, воно дуже колоритне, цікава природа. У нас шикарний Дніпро, два моря поруч, Олешківські піски, найбільша пустеля в Європі, багато озер. А зараз...", —змовкає Світлана і її очі наповнюються смутком:
"...Практично в усіх знайомих пошкоджені домівки. Це страшно. Руйнації стирають із лиця Землі не лише будівлі, а й частинки нас, тому що з містом пов’язано багато спогадів. У нашому будинку в центрі немає вікон і балконів через декілька прильотів. Поруч із нашим домом знаходиться обласна лікарня та госпіталь для осіб з інвалідністю. Окупанти декілька разів обстрілювали обласну лікарню, поліклініка практично вся зруйнована, пологовий будинок теж. Наша квартира на першому поверсі, біля під’їзду росіяни скинули снаряд, з першого по п’ятий поверх повилітали вікна", – розповіла Світлана.
Розстріляні росіянами машини
Від початку повномасштабного вторгнення майже чотири місяці сім’я жила в окупованому Херсоні під обстрілами окупантів. Без світла, з обмеженими продуктами. Перша спроба виїхати з Херсона була 22 квітня. Власної автівки сім’я не мала, тож виїжджали зі знайомими.
"Їхали 40 кілометрів 8 годин, було більше ніж 50 блокпостів. Нас попередили, що поля заміновані, та не можна заходити в посадку. Це була польова дорога та машини цивільних, їхали колоною. Ми не доїхали до Снігурівки 10 кілометрів, зупинилася черга біля села Єлизаветівка, а далі окупанти вже не пропускали, це був останній російський блокпост. З п’ятої ранку до другої дня ми їхали 40 кілометрів, а потім стояли. Ми прийняли рішення заночувати на дорозі, адже якби повернулися та виїхали на наступний день, то через комендантську годину раніше обіду не доїхали б. Ніч була страшною, ми бачили перехресний вогонь. До 2 ночі стояли, а о другій колона почала рухатися. Всі їхали без фар, щоб нас не видно було. Нам сказали, що треба "проскочити" до шостої ранку. Проїхали небагато. Перші машини, які доїхали до останнього блокпосту, розстріляли росіяни. Всі почали тікати, ми теж поїхали додому", – розповіла жінка.
Але бажання виїхати на підконтрольну Україні територію не покидало родину. Про другу спробу Світлана розповідає зі сльозами на очах.
"Другий раз намагалися виїхати у травні, через Давидів Брід. Ми доїхали за 10 кілометрів до Давидова Брода, зупинилися та вийшли з машини. Була чудова погода: весна, тепло, квітнуть тюльпани, люди прогулюються. І в один момент неначе буря налетіла. Всі почали швидко сідати в автівки та їхати в Херсон. Зі сходу на місто йшла велика колона російської техніки, нас могли використати як живий щит. Ми боялися, тож повернулися в Херсон".
На місто йшла велика колона російської техніки, нас могли використати як живий щит
Після двох невдалих спроб виїхати жінка не припинила шукати спосіб покинути місто. Її чоловік потребував ліків, а місто знаходилося під постійними обстрілами ворога. У червні Світлана відгукнулася на оголошення волонтера, який займався перевезенням українців до Запоріжжя. Спроба була вдалою.
"Ми не знали, з ким виїжджаємо, якою машиною та дорогою. Але ми настільки хотіли виїхати, що це не мало значення. Перевізник виявився доброю людиною. Вивозив людей з перших днів війни. Розумів куди їхати, з ким, як і де розмовляти, у нього великий досвід. Коли ми виїжджали, їхали через тоді ще цілий Антонівський міст. Коли доїхали до Каховського повороту, зліва виїхала колона російської техніки. Ми стояли та чекали, поки колона проїде. Там були БТР, танки, вантажівки. Ми їх пропустили та поїхали за ними, але ж вони їдуть повільно. Машини цивільних почали випереджувати та обганяти колону техніки з 80 машин. Їдемо, обганяючи 2-3 танки чи БТР, і заїжджаємо між ними в потік колони. Зверху на цих машинах сиділи російські військові з автоматами чи кулеметами. Ніхто не знав, що в них у голові. Ми їх об’їжджали, щоб не стати "живим щитом". Це було ризиковано, але ми їх об’їхали! Вдячна Дмитру, він аналізував ситуацію, все розумів і приймав зважені рішення", – сказала Світлана.
Пережиті події змусили жінку переосмислити та переоцінити життя. Вона прийшла до мінімалізму.
"Коли ми приїхали, у нас було три тарілки та три виделки, я до цього спокійно поставилася. Старшому сину кажу: найцінніше в житті – життя. Щоб його зберегти, треба бути мобільним. Тому ми прийняли рішення придбати машину, я пішла на курси водіння. Теорію склала на максимальний бал", – розповіла Світлана Килимчук.
Місце затишку
Відтак Світлана у свої 58 років почала нове життя у Черкасах. Щоб відволіктися від пережитого, знайшла себе у кулінарії та психології, тож у безпечному просторі "Затишно space" запропонували їй проводити майстер-класи. Днями пані Світлана провела майстер-клас із виготовлення бездріжджового хліба.
Що відомо
- "Затишно space" – мережа безпечних просторів для жінок і дівчат, створена БФ "Восток SOS". Мета ініціативи – захистити, надати безоплатну психологічну, юридичну та соціальну допомогу жінкам і дівчатам, постраждалим внаслідок війни та тим, що опинилися у складних життєвих обставинах. За чотири місяці у Черкасах послугами спейсу скористалися 312 жінок, а спеціалістки та запрошені спікерки провели понад 140 навчальних, розважальних і просвітницьких заходів. Більшість відвідувачок – внутрішньо переміщені особи (Краматорськ, Харків, Маріуполь, Запоріжжя) та місцеві жительки.
- Мережа безпечних просторів "Затишно space" реалізується Благодійним фондом "Восток SOS" спільно з "Консорціумом реагування" – об’єднанням організацій, що впродовж 12 місяців впроваджують мультисекторальну гуманітарну інтервенцію для задоволення критичних і термінових потреб постраждалого населення в Україні за фінансової підтримки Бюро гуманітарної допомоги USAID Ukraine – USAID Україна (BHA). БФ "Восток SOS" є імплементаційним партнером CARE, що входить до консорціуму.
Маєте новину про події з життя на Черкащині? Надсилайте сюди
Читайте нас у Telegram: головні новини Черкащини та України
Дивіться нас на YouTube: найцікавіші новини Черкащини та України
Читайте також
Джерело – Суспільне
